«Мовні ґрати»

заґратовані у часовій глибині, ми звергаємось вниз,звергаємось і лежимо й звергаємось знову.Звергаємось.Ми були. Ми ще є.Ми з ніччю єдина плоть.В тунелях, в тунелях. WINDGERECHT Tafelwand, grau, mit dem Nachtfries.Felder, windgerecht, Raute bei Raute,schriftleer.Leuchtassel klettert vorbei.Gesänge:Augenstimmen, im Chor,lesen sich wund.(Ungewesen und Da,beides zumal,geht durch die Herzen.)Später:Schneewuchs durch alle Gehäuse,Freitag ein einziges Feld,das ein Lichtschein beziffert: die Stimmen.Die Stimmen:windgerecht, herznah,brandbestattet. УЛЕГЛІ ЗА ВІТРОМ Стіна, мов скрижаль, сіра, зі фризом ночі.Поля, улеглі за вітром, ромб за ромбом,без письмен.Поряд дереться стонога.Наспіви:голоси очей, хором,зачитані до знемоги.(Не було й постало,нараз удвох, проймаючи наші серця).Згодом:Сніг росте крізь усі черепашки, вільнеоднісіньке поле,обчислене променем сяйва: знов голоси.Голоси:улеглі за вітром, близько до серця,поховані у пожежі. NACHT Kies und Geröll. Und ein Scherbenton, dünn,als Zuspruch der Stunde.Augentausch, endlich, zur Unzeit:bildbeständig,verholztdie Netzhaut —:das Ewigkeitszeichen.Denkbar:droben, im Weltgestänge,sterngleich,das Rot zweier Münder.Hörbar (vor Morgen?): ein Stein,der den ändern zum Ziel nahm. НІЧ Рінь і жорства. І шурхіт уламків, тонкий,як утіха години.Схрещення віч, нарешті, в безчассі:картинно-незрушно,здерев'янілосітківка —:вічності знак.Подумки:горньо, в розгалуженні світу,подібно до зір,пурпур двох уст.Чутно (перед світанням?): камінь,що прагне поцілити в інший. MATIERE DE BRETAGNE Ginsterlicht, gelb, die Hängeeitern gen Himmel, der Dornwirbt um die Wunde, es läutetdarin, es ist Abend, das Nichtsrollt seine Meere zur Andacht,das Blutsegel hält auf dich zu.Trocken, verlandetdas Bett hinter Dir, verschilftseine Stunde, oben,beim Stern, die milchigenPriele schwatzen im Schlamm, Steindattel,unten, gebuscht, klafft ins Gebläu, eine StaudeVergänglichkeit, schön,grüßt dein Gedächtnis.(Kanntet ihr mich,Hände? ich gingden gegabelten Weg, den ihr wiest, mein Mundspie seinen Schotter, ich ging, meine Zeit,wandernde Wächte, warf ihren Schatten — kanntet ihr mich?)Hände, die dorn —umworbene Wunde, es läutet,Hände, das Nichts, seine Meere,Hände, im Ginsterlicht, dasBlutsegelhält auf dich zu.Dudu lehrstdu lehrst deine Händedu lehrst deine Hände du lehrstdu lehrst deine Hände                       schlafen