– Ви не розумієте! Мені ніяк не можна повертатися за тойстіл. – Гокінс і справді щиро мучився. Спершу я подумав, що він чув якісь балачки, зловісні натяки про свою подальшу кар’єру. Однак врешті я вирішив, що справа не в цьому. Тут коїлося щось інше.
– Гаразд, – сказав я. – Тікай. Але я не люблю таємниць.Напиши детальне пояснення і залиш на моєму столі. Ніякого крутійства, зрозуміло?
– Так, сер. – Полегшення розлилося молодим вродливимобличчям. – Дякую, сер.
Він уже йшов.
– О, ще одне, – сказав я мовби мимохідь, потай себе ненавидячи.– Не наближайся до свого намету, поки усе не скінчиться.
Не можу сказати, що де Шервілі заплескалив долоні, коли я повідомив їм, що Гокінсу раптом стало зле і що я його замінятиму. Але тоді я витяг із кишені зуб тиранозавра і простягнув його Філіпу. Ящер просто загубив його – рекси, знаєте, втрачають багато зубів – але згадувати про це я не бачив потреби.
– Він, здається, гострий, – помітила місіс де Шервіль не без тривоги.
– І зазублений. Мабуть, наступного разу за вечерею можнабуде спитати у матері дозволу використовувати його замість ножа, – запропонував я хлопцеві.
Це його полонило. Діти мінливі. Філіп миттєво забув проГокінса.
Проте Мелюзина не забула. Вона підвелася, очі палалигнівом. Вона жбурнула серветку на підлогу:
– Хотіла б я знати, – почала вона, що ви собі…
На щастя, саме тоді прибув Сатана.
Тиранозавр мчав схилом зі швидкістю, яку лиш досвідченийпалеонтолог міг назвати меншою за оптимальну. Навіть вмираючі рекси рухаються швидко.
Люди пороззявляли роти.
Я витяг із кишені мікрофон і швидко пішов наперед.
– Народ, нам пощастило. Хотів би зазначити для тих, чиїстолики біля вікон, що скло витримує тиск у три тони на квадратний сантиметр. За ним вам не загрожує жодна небезпека. Але вам випала нагода побачити ефектну виставу зблизька. Ті ж, чиї столи позаду, певно, захочуть підійти трохи ближче.
Юного де Шервіля наче вітромздуло.
Те створіння вже майже добігло до нас.
– Тиранозаври надчутливі до запахів, – нагадав я. – Яквони зачують кров, їхній мозок шаленіє. Їх охоплює несамовита жага кого-небудь ізжерти.
Кілька крапель крові розбризкалися по вікну. Угледівшинас, Сатана стрибнув і спробував проламати собою скло.
Гуп! Скло загуділо і затрусилося від удару. Гості зойкали
Комментарии к книге «Скерцо з тиранозавром», Майкл Суэнвик
Всего 0 комментариев