Хорошим знаком було те, що Старий на кухні не з’явився.Якби трапилося що-небудь значне чи паскудне, – скажімо, креаціоністи б заклали бомбу, чи прийшло б якесь повідомлення за мільйон років з майбутнього, – він був би тут.
Коли я увійшов, усі заговорили разом.
– Я нічого не робив, чуваче,цей бугай…
– …скоїли порушення шостого ступеня…
– зламав мою тридовбану руку,чуваче. Збив мене на землю!
– …роботи повно. Заберіть їх з моєї кухні!
Виявилося, що це звичайнісінький випадок передачізаписки. Один із офіціантів, уже старий, змовився з іншим, якого найняли у пізніший період, щоб той передав йому молодому такий список виграшних інвестицій, що вони обидва могли стати мультимільярдерами. У нас по кухні розтикані засоби стеження, і офіцер бачив момент передачі папірця. Тепер же шахраї все заперечували.
Їх задум усе одно не спрацював би. Відповідна служба веде суворий облікісторичних записів. Багатство такого порядку, на який вони націлилися, стирчало б із тих записів, як зламаний великий палець.
Я звільнив обох змовників, викликав поліцію, щоб їхзабрали, направив запит на двох офіціантів на заміну на кілька годин у місцеве минуле, провів їм інструктаж і відправив працювати, ні на хвилину не затримавши обслуговування. Тоді я відвів офіцера убік і добряче йому вичитав за те, що він викликав мене у реальному часі, а не надіслав записку три дні тому. Але коли щось уже відбулося, цього не зміниш. Раз мене викликали, я мусив розібратися з цим особисто.
Звичайне порушення безпеки. Нічого особливого.
Але це виснажувало. Тому коли я пірнав до тунелю, що вівназад до станції Гілтоп, я виставив час прибуття на кілька годин після свого зникнення звідти. Коли я прибув, столи вже готували до подачі кави з десертом.
Хтось простягнув мені мікрофона, і я двічі стукнув поньому, привертаючи увагу. Я стояв перед вікном, а за моєю спиною палала видовищна вечірня зоря.
– Пані та панове, – сказав я, – дозвольте мені ще разпривітати вас у пізньому крейдовому періоді. Це остання дослідницька станція перед Епохою ссавців. Утім, хвилюватися не варто – до метеора, що остаточно поховав усі надії динозаврів, ще залишається одна-дві тисячі років. – Я перечекав сміх, а тоді продовжив.
– Якщо ви поглянете назовні, то побачите Джину, одну з
Комментарии к книге «Скерцо з тиранозавром», Майкл Суэнвик
Всего 0 комментариев