Я мовчав.
– Бог вручив тобі диво, – сказав він. – Не жбурляй нимйому в обличчя.
І він пішов.
А я залишився.
Вирішувати мусив я. На столі одне біля одного лежали двамайбутніх, з яких я міг обрати будь-яке. Власне, всесвіт перебуває у нестабільності кожну дану мить. Якби парадокси були неможливі, ніхто б не витрачав стільки сил, щоб їм запобігти. Старий довірив мені зважити усі суттєві фактори, прийняти відповідне рішення і жити з його наслідками.
Це найжорстокіше, що він коли-небудь зі мною робив.
Думки про жорстокість нагадали мені очі Старого, такіглибокі, що в них можна втопитися, такі темні, що ніхто не міг побачити, скільки мертвих тіл приховано під їх поверхнею. Після усіх років роботи з ним, я все одно не міг вирішити чи це очі святого, чи найлихішої людини на світі.
Переді мною лежали дві записки. Я потягся до однієї,завагався і забрав руку. Зненацька виявилося, що вибір не такий вже простий.
Стояла неприродно тиха ніч. Немовби світ затамував подих,чекаючи поки я зроблю вибір.
Я заніс руку над записками.
І взяв одну.
Переклад: Віталій Мюнхен aka forever_maggot
Fueled by Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg -->
Комментарии к книге «Скерцо з тиранозавром», Майкл Суэнвик
Всего 0 комментариев