— Заспокойся, — сказав він, відчуваючи, як серце могутніми поштовхами гонить гарячу кров. Заспокойся! Ми, земляни, не такий уже слабенький народ. І не думаю, щоб ваша суперцивілізація так просто здолала дух Людини.
— Хотіла б вірити, — сказала вона сумно, — хотіла б вірити…
Вони вбігли до залу, коли головуючий надав слово Верховному Психологу.
— Браття! — почав той глухо, і його глибоко запалі очі хворобливо засвітилися. — Настав час великого Рішення. Час, якого так чекали всі: на далекій Землі і в системі наших планет…
Володимир прошепотів Іштар:
— Як для Верховного Психолога, міг би бути не таким недорікуватим.
Та стиснула його руку, але нічого не відповіла.
— Цей час настав, — говорив психолог, — якого всі чекали і боялися. Боялися, тому що всі ми несемо відповідальність за зникнення шенарів, вуків, чернезян, леєнидів. Так ось, — він передихнув, ніби не наважуючись висловити рішення, — так ось, щоб не зловживати вашим терпінням, повідомлю узагальнені дані наших медиків. Наша цивілізація, — він оглянув зал палаючими очима, — наша цивілізація, вірніше, надцивілізація, якщо користуватися термінологією наших гостей, — так ось, ця надцивілізація на їхню цивілізацію… Він зробив паузу, і Володимир знову відзначив дивну недорікуватість промовця. — …на їхню цивілізацію… пригнічуючого впливу не справляє!
Тиша вибурхнула радісними вигуками. Каллокагатяни обнімали й цілували один одного. Нарешті знайшовся народ, який встояв перед їхньою могутньою культурою!
Володимир знав, що по всій Системі каллокагатяни вітають один одного. Скільки друзів!
Іштар заплющила очі і щаслива пригорнулася до нього.
І в цей момент знову загримів голос Верховного Психолога.
— Отже, психіка землян встояла. Проте… не встояла наша! Так, це неймовірно, але ми самі опинилися в становищі шенарів, леєнидів та інших народів, що зникли з планети. Культурний шок обернувся проти нас самих. Медики помітили перші зрушення в колись монолітній психіці каллокагатян. У тих, які були в контакті із землянами. Так! Гаряча кров юних варварів виявилася сильнішою за нашу давню культуру…
Він кидав і кидав важкі слова у принишклий зал. Іштар з німим подивом дивилася на Володимиру. Як? Психіка людей з планети Земля не тільки встояла, а й руйнує їхній світ?
Комментарии к книге «Квиток на двох», Юрий Никитин
Всего 0 комментариев