«Мiжзоряна нянька»

402

Описание

…Вiд пiдступної космiчної хвороби раптово гине весь екiпаж зорельота «Серце», що мчить до невiдомої планети. Лише двоє немовлят — сини капiтана зорельота — випадково залишаються живими. Здавалось би, що безпораднi дiти неминуче загинуть без догляду. Але нi. Металева нянька електронний робот — виховала з них смiливих юнакiв, якi дослiджують нововiдкриту планету i повертають зорелiт на Землю. На Землi їх чекає велике щастя — лiкарям вдається повернути життя всiм членам екiпажу «Серця». Про все це, юнi друзi, ви i дiзнаєтесь iз оповiдання «Мiжзоряна нянька».



5 страница из 15
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

У каюту ввiрвався пронизливий крик дiтей. На екранi з'явилося зображення широкого лiжка. На ньому звивалися два маленькi тiльця новонароджених, сповитих у бiлi пелюшки. Вони галасували, вимагаючи їжi, жалiбно кривилися, не вiдчуваючи бiля себе теплого тiла матерi. Марiя судорожно пiднялася, впираючись руками в пульт, сльози вiдчаю зросили її обличчя.

— Зараз… я зараз, маленькi мої… я прийду… Вона ступила до дверей, забувши про все на свiтi. Крик дiтей, їхнiй жалiбний поклик владно ввiрвався в материнське серце, потягнув її до синiв.

— Марiє! Не можна, — попередив УР.

Вона не чула слiв автомата. Добралася до дверей, простягла руки i впала ниць на порозi. На неї покотилася звiдусiль зоряна безодня, заколисала i поглинула у своє безмежне лоно…

II

УР кiлька хвилин дивився червоними очима на тiло жiнки. Потiм пролунав його дзвiнкий голос:

— Марiє! Чому ви не рухаєтесь?

Жiнка не вiдповiдала. Вогники автомата тривожно замиготiли. Вiн сказав сам собi:

— Марiя перестала iснувати.

Подумавши, додав:

— Треба поспiшати.

Вiн притягнув до себе руками-манiпуляторами прибиральну машину i уважно оглянув її, аналiзуючи конструкцiю. Потiм впевнено розiбрав верхню частину, яка, власне, й займалася прибиранням, залишивши пiдставку з ногами-колiщатами. УР довго розглядав рухову частину механiзму, вивчав систему моторчикiв, реле i живлення. Подумавши, збагнув, як можна ввiмкнути пiдставку до своєї системи, щоб перетворювати iмпульси-бажання в рух. Для цього треба було попрацювати не менше двох годин.

УР згадав про маленьких людей. Вiн пiдняв руку-манiпулятор, ввiмкнув систему зв'язку i попросив керуючого робота дати iзолятор, палату номер дев'ять.

Дiти знемагали вiд крику. УР швидко виключив зв'язок, промовив:

- Їхня система потребує енергiї. Маленькi люди вимагають живлення. УР зробить все, що необхiдно, i прийде до них.

Вiн пiдсунувся до iнструментальної шафи, вiдчинив її, знайшов там витки проводiв, iнструменти, якими користувався капiтан. УР подумав, розшукав у своїй пам'ятi iнформацiю про прийом роботи, яку треба виконати. Згадавши все, вiн хутко почав перебудову пiдставки. Коли проводи з'єднали руховий вузол «кiнцiвок» з енергетичним центром автомата, вiн, пiднявшись на руках-манiпуляторах, «сiв» на пiдставку. Наклавши з бокiв кiлька пластинок, УР з'єднав себе з ногами-колiщатами.

— Здається, все, — сказав вiн, посилаючи в систему руху iмпульс-бажання.

Комментарии к книге «Мiжзоряна нянька», Александр Павлович Бердник

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства