«Мiжзоряна нянька»

402

Описание

…Вiд пiдступної космiчної хвороби раптово гине весь екiпаж зорельота «Серце», що мчить до невiдомої планети. Лише двоє немовлят — сини капiтана зорельота — випадково залишаються живими. Здавалось би, що безпораднi дiти неминуче загинуть без догляду. Але нi. Металева нянька електронний робот — виховала з них смiливих юнакiв, якi дослiджують нововiдкриту планету i повертають зорелiт на Землю. На Землi їх чекає велике щастя — лiкарям вдається повернути життя всiм членам екiпажу «Серця». Про все це, юнi друзi, ви i дiзнаєтесь iз оповiдання «Мiжзоряна нянька».



3 страница из 15
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Якби хоч трохи сили… Щоб повернути корабель назад… провести розрахунки, щоб зорелiт не загубився в космосi… а вернувся на Землю…

Марiя попрямувала до виходу, який вiв до iзолятора. Бiля самих дверей її зупинив дзвiнкий, спокiйний голос:

— Марiє. Вам не можна входити в iзолятор.

Жiнка повiльно обернулася. Довго не могла збагнути — хто ж це говорить? Ага. Це голос УРа — Унiверсального Робота. Ось вiн стоїть бiля пульта пiлота — голубий ящик iз двома руками-манiпуляторами. УР, або, як його нiжно звали космонавти, Урчкк, був чудовим розумним автоматом. Вiн зберiгав у своїй електроннiй пам'ятi всю iнформацiю, зв'язану з польотом корабля, а також виконував необхiднi розрахунки в будь-якiй галузi фiзико-математичних наук. I ось тепер Урчик звертався до Марiї з попередженням. Його очi-приймачi зовнiшньої радiацiї — блискали червоними вогниками, з динамiка — маленького чорного отвору на грудях — знову почулися слова:

— Ви зараженi радiацiєю, Марiє. Ваше тiло швидко руйнується.

— I я вмру? — вражено прошепотiла жiнка. — Я не зможу врятуватись, Урчик?

— Нi, — вiдповiв автомат. — Ви помрете через кiлька хвилин. Але що трапилося? Хто вас опромiнив?

— Загинули всi члени експедицiї, Урчик… Корабель потрапив у надпотужний потiк радiацiї…

— Треба повiдомити Космiчну Раду Землi, — дiловито заявив УР. — Хай зважать на цю iнформацiю при наступних експедицiях.

Марiя знесилено опустилася в крiсло, безнадiйно сказала:

— Хто повiдомить? Хто поверне зорелiт на Землю?

— Я, — лаконiчно сказав автомат.

Марiя здивовано поглянула на нього. I зненацька радiсна iскра надiї пронизала її свiдомiсть. Так! Це справдi можливо! Урчик може довести корабель до Землi. I бiльше того… Можна спробувати… хоч це й божевiлля… спробувати, щоб вiн доглядав синiв, коли вона помре… Вiн розумний, Урчик. Вiн зможе. Треба лише годувати їх УП…[2] i доглядати їх… їм буде тяжко, на самотi, без людей… але вони виживуть i повернуться на любу Землю… на рiдну планету…

— Урчик, — несмiливо сказала вона, з надiєю заглядаючи в його червонi очi. — Це чудово, що ти зумiєш повернути корабель… Але в мене є ще одне… прохання…

— Говорiть, Марiє…

— Я народила двох синiв, Урчик…

— Що таке «сини»?

— Двох маленьких людей. Таких, як i всi iншi космонавти, тiльки ще несвiдомих…

Комментарии к книге «Мiжзоряна нянька», Александр Павлович Бердник

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства