— Я зрозумiв, — заявив автомат. — Вони ще не здобули необхiдної iнформацiї для нормальної дiяльностi.
— Так, Урчик. Так, друже… I вони залишаться без догляду… Я скоро помру… Ти сам бачиш…
— Ви хочете, Марiє, щоб я доглядав їх?
— Так, Урчик… Прошу тебе…
— Мене не треба просити. Я роблю все, що можу. Але ж мене не вчили доглядати за маленькими людьми.
Марiя закрила долонями палаюче передсмертним жаром обличчя, намагаючись зiбрати розбурханi думки. Що вiн каже? Його не вчили… Ну, звичайно, не вчили… Що ж тодi робити?.. В бiблiотецi є книги… по догляду за дiтьми… Урчик вмiє читати…
— Урчик…
— Я слухаю, Марiє…
— Ти зв'язаний з бiблiотекою. Ти вмiєш читати…
— Наукову iнформацiю. Але менi це не потрiбно. Все записане в моєму мозку.
— Я не про те. В бiблiотецi є iнформацiя про виховання дiтей… їх треба годувати… i тримати в чистотi…
— Я зрозумiв. Всяка система потребує енергiї. Я спробую зробити те, що ви просите, Марiє… Тiльки є одна перепона.
— Яка?.. Урчик… Говори скорiше… бо я… не можу бiльше…
— Я стою на мiсцi. Я не можу пересуватись.
— Цьому можна… зарадити, Урчик… Вiзьми одну з прибиральних машин. Вона пересувається… Демонтуй прибиральний механiзм… все iнше використай для себе… з'єднай iз своїм монтажем… у тобi є iнформацiя…
— Я зрозумiв, Марiє. Дякую.
— Зараз… Я допоможу тобi…
Марiя впала з крiсла, пiдповзла до однiєї з нiш. Вона ослiпла, морок оточив її суцiльним океаном. Звуки згасали, поєднувалися в хаотичну симфонiю i вiдкочувалися в бездонну прiрву небуття.
Вона навпомацки знайшла дверi нiшi, натиснула кнопку. Ледь помiтно перед нею замерехтiли блискучi деталi прибиральних машин-роботiв. Вона витягла одну з них i пiдсунула до УРа.
— Тепер все гаразд, — почувся голос автомата. — Я виконаю ваше прохання, Марiє. Монтаж забере не бiльше трьох годин. Дiти витерплять стiльки?
— Постарайся… скорiше, Урчик, — майже нечутно озвалася жiнка. — Там бiля них… в пляшках… УП.
— Я знаю, — заспокоїв УР. — Я бачив. Так робив капiтан.
— Вiрно, Урчик… Дякую тобi… Все iнше… прочитай… Поспiшай, друже…
Марiя звелася на ноги, намацала керiвний пульт, ввiмкнула зв'язок. Тихо скомандувала:
— Iзолятор. Палату дев'ять…
Комментарии к книге «Мiжзоряна нянька», Александр Павлович Бердник
Всего 0 комментариев