Зорелiт «Серце» летiв до зiрки Епсiлон Ерiдана. Екiпаж одержав надзвичайно важливе завдання. Два роки тому мiжпланетна обсерваторiя виявила у радiоспектрi цiєї системи пульсуючi сигнали. Видатнi вченi вважали, що цi сигнали штучного походження. Вони, безумовно, йшли з якоїсь планети супутника Епсiлона. Пiсля багатомiсячних дискусiй Космiчна Рада Землi вiдрядила зорелiт вищого класу «Серце» для перевiрки цього припущення. Експедицiю очолив досвiдчений космопiлот Сергiй Полум'яний. З ним полетiло ще одинадцять вчених та iнженерiв, у тому числi й дружина командира — Марiя.
Два мiсяцi могутнi двигуни розганяли корабель до субпроменевої швидкостi[1]. Спецiальнi каюти захищали космонавтiв вiд шкiдливого впливу перевантаження. На третiй мiсяць двигуни вимкнулись i зорелiт помчав по iнерцiї. Тодi автоматично вступила до ладу система штучного тяжiння, i на кораблi почалося нормальне життя.
Одного дня (хоча днi на кораблi рахували умовно) члени екiпажу зiбралися в кают-компанiї, щоб вiдсвяткувати радiсну подiю. Дружина командира Марiя народила двох близнят, двох красенiв синiв. Розчулений, щасливий батько приймав поздоровлення. Космонавти забажали побачити нових членiв екiпажу, але Полум'яний запротестував — новонародженi ще знаходилися у спецiальному iзоляторi. Вони мусили пройти медично-бiологiчну пiдготовку перед тим, як жити у спiльних примiщеннях.
I ось трапилося лихо — Всесвiт послав пiдступний удар Вiн був нечутним, невидимим. Космонавти разом вiдчули одне: могутня, невблаганна ворожа хвиля владно пронизує їх тiло, паралiзує мозок, нищить клiтини. Бiолог Софiя, вже на гранi непритомностi, поглянула на контрольнi автомати i схопила командира за руку. Полум'яний, заплющивши очi, блiдий, мов мрець, лежав, знесилено вiдкинувшись у крiслi. Софiя з останнiх сил струснула його, закричала:
— Капiтане! Ми потрапили в потiк радiацiї… Вiн перевищує норму… в мiльйони разiв…
— Значить… кiнець, — прошепотiв Сергiй.
Комментарии к книге «Мiжзоряна нянька», Александр Павлович Бердник
Всего 0 комментариев