4. «Та як же, скажи, я пронизувать стрілами стануІ Бгішму, і Дрону достойних з ворожого стану?5. Вже радше, о Боже, хай жебрати піду під плотом,Ніж їжу, окроплену кров’ю, нестиму до рота.6. Не знати, що ліпше — поразка, а чи перемога:Загине рідня — обірветься і наша дорога.7. Страждає єство, і не годен збагнути я дгарми,Відкрий мені очі, я учень твій, Боже, не марно.8. Скорботний, не втішусь звитягою над ворогами,Я влади не прагну над царствами і над світами».9. І Арджуна мовив до Крішни: «Не стану до бою».В душевнім сум’ятті замовк і поник головою.10. Йому, що між двох супротивників став неутішно,Отак, посміхнувшись, сказав повелитель наш Крішна:11. «Хто вічні закони пізнав, не існує для тогоУ світі жалю ні до мертвого, ні до живого.12. Бо ти, як і я, як і ті, хто умре навіть нині,Тривали завжди, і ніхто з них ніколи не згине.13. Як юність і зрілість в літа переходять старечі,Так дух з тіла в тіло іде — і тужить не до речі.14. Від тіла — і холод і жар, насолода, нещастя,Тож тілові не довіряй: воно короткочасне.15. Лиш тим, хто стійкий, незворушний у горі і щасті,Здолати сум’яття й здобути безсмертя удасться.16. Де грані буття й небуття? Хто знайти їх зуміє?Лише просвітленний між ними зв’язок розуміє.17. Лиш те, що пронизує тіло — одвічне і суще,Його ще ніхто не зробив і не зробить минущим.18. Минущі тіла, але вічності дух — незнищенний.До бою ставай без вагань під знамена священні.19. Хто вбити боїться чи в битві кривавій умерти,Не відає того, що він не убивця й не жертва.20. Народження й смерть не властиві могутньому духу,Він — вічний, живе і тоді, коли тіло без руху.21. І хто незнищенного, хто нерожденного знає,Той сам не уб’є і на вбивство когось не штовхає.22. Ми одіж вдягаєм нову, як стара перетліла,Й душа із старого в нове поселяється тіло.23. Мечі проти неї й вітри-суховії безсилі,Вона не згорить у вогні, не зволожиться в хвилі.24. Вона віковічна — її не зродити й не вбити,Вона всюдисуща — її не спалить, не втопити.25. Незмінна, тривала, стійка, незбагненна одвіку.Дізнавшись про це, не впадай у тривогу велику.26. Як думає хтось, що він родиться і помирає,Скорбота за нього хай душу твою не доймає.27. Бо хто народився на світ, той повинен умерти,Хто вмер, той відродиться в тілі новому по смерті.28. Неявлене спершу, проявиться посередині,Й неявленим знову стає на краю, при кончині.29. Хто бачить той дух, той сприймає його, наче чудо,І той, хто не бачить, теж чудом вважать його буде.30. Той дух невразливий, яке б не прибрав собі тіло,
Комментарии к книге «Бгаґавад-ґіта», Автор неизвестен -- Древневосточная литература
Всего 0 комментариев