25. При Бгішмі, при Дроні ворожі показує лави.«Дивися, — говорить, — усе це війська кауравів».26. У Арджуни серце стиснулось від болю й розпуки:Побачив обличчя дідів, і батьків, і онуків.27. У лавах ворожих — брати, свояки, побратими;І кревного кревний вбиватиме стрілами злими.28. Так Арджуна мовив, скорботою сповнений: «Боже!Побачивши рід свій, ставати до бою не можу.29. Щось тисне у грудях, нараз пересохло у роті,Все тіло тремтить і волосся — неначе із дроту.30. Горить моя шкіра, а серце пронизує мука,Туманиться розум, в руках я не втримаю лука.31. Знамення зловісні я бачу навколо щомиті…Кому на добро будуть кревні мої перебиті?!32. Не хочу ні царства, ні слави, о Господи правий,Бо щастя — не в царстві, ані в насолоді, ні в славі,33. Раз тих, задля кого держава і влада нам мила,Чекає по смерті холодна і темна могила.34. Діди, і батьки, і сини, і онуки-пагіння,Дядьки, і свати, й свояки — від одного коріння.35. Не хочу їх смерті, нехай в нагороду дістануНе царство, а право трьома управляти світами.36. Убивши синів Дгрітараштри, гріх візьму на душу,Не радість відчую, а тяжко каратися мушу.37. Вбивати рідню — чи близьку чи далеку — негоже,Бо знищивши рід, ми нещасними станемо, Боже!38. Хоча каурави, засліплені від віроломства,Вже стріли свої занесли над майбутнім потомства,39. А роду загибель — найбільше у світі нещастя,Невже нам уникнути злочину свого не вдасться?!40. Як рід розпадеться, то зникнуть законів кордони,Свавілля й злочинство творитимуть власні закони.41. А де беззаконня, там будуть вбивати і красти,Там жони повіями стануть, змішаються касти.42. А касти порушені — в пеклі опиниться кожний,Забудуться предки, жертовники згаснуть порожні.43. Хто рід загубив, одступився од віри святої,Зневажив закони й сім’ї предковічні устої,44. Хто касти змішав, тим нема на землі покаяння,Ті підуть у пекло — так мовить священне писання.45. О горе: у нас нині намір злочинний на мислі,Заради корони над родом загроза нависла.46. Хай радше беззбройного вб’ють мене стріли ворожі,Ніж маю на світі каратися вічно, о Боже!»47. Так гірко промовивши і заточившись від муки,На дно колісниці впав Арджуна й випустив лука.
ПІСНЯ ДРУГА
ДИСПУТ АРДЖУНИ Й КРІШНИ
1. Облитому слізьми, пойнятому горем невтішним,Так Арджуні мовив тоді повелитель наш Крішна:2. «Той, хто у нещасті здригнувся душею, — не воїн.Арієць такий лиш ганьби і зневаги достоїн.3. Геть слабість із серця — вона воякові не личить!Геть сумнів — до битви священний обов’язок кличе!»
Комментарии к книге «Бгаґавад-ґіта», Автор неизвестен -- Древневосточная литература
Всего 0 комментариев