«Русалонька із 7-В та загублений у часі»

   1.Здрастуй, нове життя!

   Питання вирішене: Софійка на серпень вирушає до табору відпочинку.

   Хоч мама ще бідкалась, мовляв, не буде кому допомогти з Ростиком, а тато потерпав, що вперше відпускають доню надовго й далеко, ніхто вже не сумнівався: до табору Софійка таки поїде.

   —           Як ти там будеш без нас, дорогенька? — запитувала мама вслід мікроавтобусові, що віз на оздоровлення вишнопільських  дітей. І робила “па-па!” пухкенькою Ростиковою ручкою.

   —           Хто за тобою підбиратиме твої речі? — скочив у дверці на приступку тато, подаючи Софійці ще один, забутий нею на асфальті, пакет.

   Софійка ж, набурмосено  споглядаючи торби, якими обставили її кохані батьки (ніби в таборі їсти не даватимуть!), міркувала про інше. Вона гадала, що нехай ліпше мама-тато попереживають, як житимуть без самовідданої старшої дочки, без сумлінної помічниці й дармової няньки. А вона втомилась і хоче нарешті відпочити. Вона має правона канікули бодай останнього літнього місяця. Все інше її не хвилює.

   Віддалік печально глипав на церемонію прощання (аж отерпла: здалося — Вадим!) — Сашко. Таки припхався, відпросившись у директора фірми! Ясно ж казала — не треба її проводити!

   Втім, і ці тяжкі думки миттю випарувались із утомленої Софійчиної голови: у відкритий люк автобуса дихнув бадьорий вітерець, а перед очима замиготіли свіжі краєвиди.

   Вперед, до нових обріїв!

   Здрастуй, незвідане й манливе, обнадійливе і майже самостійне життя!

   Щоправда, вже увечері затужила за родиною. Авжеж, це вам не якісь півгодинки їзди до бабусі в Половинчик! А цілих сорок хвилин тряскої бруківки у протилежний бік!

   Крім того, тут так гамірно, всюди якісь чужі люди! Чужа кімната, яка називається “корпус”, ще й “номер чотири”. Ліжка у три ряди — тут їх спатиме цілих двадцять душдівчат! Вони як назвали всі по черзі свої імена, то в Софійчиних вухах так і застрягло: “НатАлінОляДашІлонаРит...”!

   Біла постіль, білі штори на широченному вікні, біла медсестра, яка відразу ж заглянула їм у голови і спитала про здоров’я... Просто лікарня якась, а не табір відпочинку! Рука в медсестри спітніла й гаряча, не те, що в рідненької — так далеко зараз! — тітоньки Сніжани!