«Русалонька із 7-В та загублений у часі»

749

Описание

Таємниці, таємниці! Мабуть, Софійка їх до себе притягує. Бо ж хіба можна лишатись осторонь, коли вночі у покинутому замку лунає музика, а порожніми залами блукає самотній привид?! Привид, що... загубився у часі.



4 страница из 111
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

   Бо хто не брався, у кожного сонце виходило якимось кривобоким. А вона присіла, обкрутилась навколо себе, тримаючи крейду у витягнутій руці. От вам коло — рівнісіньке!

   Всі тільки ахнули.

   — Молодець! — похвалила вожата. — А тепер протягнімо від нього промінці до окремих картинок! Усі ми —- діти Сонця! Вийдуть справжні Літо і Дружба!

   Захоплено кинулись проводити промені.

   —           А ти винахідлива! — почула біля себе голос.

   Ой, який опецьок! Бідолашний! Чому він не

   худне? За нього ж ніхто заміж не схоче!

   Змірявши сердегу співчутливим поглядом, усе-таки спромоглась на ввічливе:

   —           А-а-а, дрібниці.

   Коли оголошували переможців, серце тривожно затріпотіло.

   —           Перемогла... — При цих словах старшої вожатої Софійка скромно опустила голову і підготувалася ступити крок. Яким буде приз? Набір олівців? Альбом для фотографій? А може... мо-білка, може?

   —           Перемогла... дружба-а-а!— радісно вигукнула старша вожата.

   Всі трохи ніяково загули: видко, не лише Софійка приміряла на себе лаври. Такої суперниці не сподівався ніхто...

   І призів нікому не довелося вручати!

   Табір містився на околиці мальовничого села Леськовичі. Тож до пошти далеченько.

   Вкидала конверта у скриньку з особливою пильністю.

   —           У вас, мабуть, є школа мистецтв? — Софійка не була дурна й чудово розуміла, що варто замилити очі хитрій поштарці, яка прикидається, ніби дуже зайнята якимись бандеролями.

   Пі? Яка школа мистецтв? У нас і просту школу скоро закриють, бо дітей усе меншає!

   А хто ж тоді учора вночі так гарно грав?

   —           О, доцю, не питай!

   А все таки?

   —           Ой, то, доцю, наш знаменитий...

   — Не залякуй дитини! — зненацька втрутилась кухарка. — Не бачиш: воно собі городське, приїхало й поїде. І так худе й щупленьке, а після твоїх балачок зовсім їсти перестане!

   Поштарка вмовкла і повернулась до своїх бандеролей.

   Зворотним шляхом Софійка скоса позиркувала на обвішану торбами кухарку.

   —           Допомогти? — просокорила запобігливо.

   —           Куди тобі щось нести! — зневажливо кинула жінка. Проте дала одну сумку — легшу, з батонами.

   Гм, що ж вони приховують? Хоча... для села може бути незвичайною будь-яка гра на форте-п’яно!..

Комментарии к книге «Русалонька із 7-В та загублений у часі», Марина Степановна Павленко

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства