«Русалонька із 7-В та загублений у часі»

749

Описание

Таємниці, таємниці! Мабуть, Софійка їх до себе притягує. Бо ж хіба можна лишатись осторонь, коли вночі у покинутому замку лунає музика, а порожніми залами блукає самотній привид?! Привид, що... загубився у часі.



5 страница из 111
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

   Але ж школа... Чому в ній бракує школярів? У них он у Вишнополі навіть класи переповнені.

   —           У ваших Леськовичах пропадають діти? — підступила якомога обережніше.

   —           Хай Господь боронить! Відки ти взяла таку дурню? — аж пригальмувала супутниця.

   —           Але ж... Он і школу закриватимуть...

   —           А, ти про це! Закриватимуть, бо люди з села тікають! Роботи путньої нема, село затуркане, до траси далеко!.. Тільки й добра, що чотирикласна школа і цей нещасний табір. А та пащекуха і їх порозгонить!..

   Ну, дяка Богові, таки діти не пропадають! Уже легше!

   А нічна музика — якби тільки й горя!

   4.            Ку-ку! Привіт!

   Зате на підвечірок подали... вареники! Змилосердилась кухарка! Що то — особисте знайомство!

   І все ж у животі зосталась незаповнена порожнеча: метились не з’їдені ще в обід суп і перловка. Бо з трьох вареників — який наїдок?

   Бродила таборовим дворищем. Яке тут усе квадратне! Алейки, клумбочки — мов під лінієчку! Над ними — коробочки-корпуси. Мабуть, аби діти краще засвоювали геометричні фігури?

   І все ж цікаво, чи дійшов уже лист? Чи пакують уже батьки омріяні ласощі?

   Бродила й уявляла, що із замовленого вони покладуть до посилки. Ось тато хоче потішити Софійку пакуночком вафлів. Ось мама переконує, що він зіпсує дитині зуби. Ось дядько Сергій запевняє, що коли в міру, то солодке навіть сприяє натхненню. А Сніжана жартує, що має знайомого стоматолога. Звісно, ніхто не зважає на малого Ростика, який тим часом ухопив цукерку і смокче її разом із обгорткою. Знає Софійка їх усіх як облуплених! Усіх недорогих і рідних!..

   Цікаво, а як там... Ні, вона не думає про Вадима! Чи трохи думає? Ну, зовсім трохи: чи, наприклад, помітив, що її немає в місті? Тільки уявити: на прохання покликати Софійку до телефона почує: “А Софійка — в таборі!” Ні, краще так:

   “Софійка поїхала на відпочинок!” “Невже? — запитає він. — Чому я про це не знав?” — “Якби ж ти хоч іноді подзвонював їй за останні два тижні!” — сердито скаже мама. А ще ліпше, якщо вона здивується: “Хіба то не через тебе вона щовечора займає телефон, розповідаючи про свої новини? До когось гак жебонить!..” Та коронним номером могли б стати мамині слова: “Можеш подзвонити їй на мобільний!”

   Відколи вдома сказали, що комп’ютер — це надто дорого для сімейного бюджету, Софійка, як дочка неегоїстична й ощадлива, почала мріяти про дешевше — мобілку.

Комментарии к книге «Русалонька із 7-В та загублений у часі», Марина Степановна Павленко

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства