«Рука Оберона»

562

Описание

Престол таємничого Бурштинового королівства — приз переможцеві в жорстокій грі відображень. Сталь і вогонь, зрада і підступність, життя і долі людей — усе це ніщо перед грандіозністю великої мети. Адже з дев'яти претендентів — Дев'яти принців Амбера — лише одному судилося зайняти місце на троні.



2 страница из 136
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

— Як ти думаєш, все знову зміниться, якщо ми спустимося подивитися поближче? — Поцікавився він.

— Є тільки один спосіб з'ясувати це, — промовив я.

— Тоді, колоною по одному, — погодився Рендом. — Я — першим.

— Гаразд.

Рендом направив свого коня направо, потім наліво, знову праворуч, довгою серією підйомів і спусків, провівши нас зигзагами через велику частину поверхні схилу. Продовжуючи рухатися в тому ж порядку, який ми зберігали весь день, я слідував за ним, а останнім їхав Ганелон.

— Здається, тепер все досить стабільне, — крикнув попереду Рендом.

— Поки.

— Нижче в скелях я бачу отвір.

Я нахилився вперед. На одному рівні з овальним плато знаходився вхід в печеру.

Розташування його було таким, що, коли б ми займали позицію вище, він був би прихований з поля зору.

— Ми проїдемо досить близько від нього, — промовив я.

— Швидко, обережно й мовчки, — додав Рендом.

Він вийняв шпагу.

Я витягнув з піхов Грейсвандір, а в одному повороті позаду і вище Ганелон теж оголив свою зброю.

Ми не проїхали повз отвір, а повернули ще раз наліво, перш, ніж під'їхали до нього. Ми рухалися, проте, в десяти-п'ятнадцяти футах від нього, і я відчув неприємний запах, який не зміг упізнати. Коні ж напевно розібралися краще і були по натурі песимістами, тому що вони притиснули вуха до голів, роздули ніздрі і почали видавати тривожне іржання, опираючись повідку. Вони, однак, заспокоїлися, як тільки ми зробили поворот і знову почали рухатися геть від отвору. Вони не страждали від нападів страху, поки ми не досягли кінця нашого спуску і не направилися до ушкодженого Лабіринту. Вони просто відмовилися наближатися до нього.

Рендом спішився. Він підійшов до краю візерунка, зупинився і придивився. Через деякий час він, не обертаючись, промовив:

— З усього, що ми знаємо, випливає, що пошкодження було навмисним.

— Здається, так, — погодився я.

— Також очевидно, що нас привели сюди не без причини.

— Я б сказав, що так.

— Тоді не потрібно занадто великої уяви, щоб зробити висновок, що мета нашого перебування тут — визначити, як був пошкоджений Лабіринт і що можна зробити для його ремонту.

— Можливо. Який же твій діагноз?

— Поки ніякого.

Він рушив уздовж периметра геометричної фігури направо, де починався ефект плями. Я вкинув шпагу в піхви і приготувався спішитися. Ганелон простягнув руку і взяв мене за плече.

— Я й сам можу, — почав було я.

Комментарии к книге «Рука Оберона», Роджер Желязны

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства