— «Валья», — м'яко повторила Вiкторiя. — Ще раз спасибi!.. За дружбу!.. Але я хотiла сказати ось що… Я зовсiм не бачу у вас протиметеоритного захисту! Чому?..
— Ще немає досконалого проекту. Над цим працюємо. Вважаю, що до вильоту ця проблема буде вирiшена. А можливо навiть перший полiт доведеться робити без захисту. Будемо обминати метеорити по сигналах радiолокаторiв…
— Нi! Це не годиться, — мовила, заперечливо похитавши головою, Вiкторiя. — У нас уже розроблена конструкцiя дуже простого i вдалого захисту!..
— Яка ж саме?
— По сигналу радiолокатора метеорит, що летить назустрiч ракетi, могутнiми розрядами електромагнiтної енергiї роздрiбнюється на пил, потiм заряджається негативним зарядом. А заряджений пил обходить електромагнiтне поле, яке створене навколо ракети. Правда, просто?..
— Генiально! — вигукнув Валерiй.
— Я негайно передам вам всi матерiали, як тiльки ми прилетимо додому…
— Гаразд! А тепер — пiдемо… Дивiться — яка краса.
Вiкторiя подивилася навколо. Справдi, тут було дуже красиво. Вдалинi танули в осiннiй позолотi схили Уральських гiр. З барвистими килимами пожовтiлих листяних дерев приємно контрастували темнозеленi пасма ялин… А над всiм цим летiли десь у далеч блiдi хмаринки.
— Чудесно! — сказала Вiкторiя. Потiм глянула на Валерiя, що замрiяно дивився в далечiнь, i подумала з незвичайною нiжнiстю:
«А ти ще чудеснiший вiд цього пейзажу любий велетню!»
Вiн справдi був хлопець хоч куди. Високий на зрiст, широкоплечий, з веселим вiдкритим обличчям i шапкою каштанового волосся — вiн зовсiм не був подiбним до вченого.
Вiкторiя думала: «Як дивно — вiн такий земний зовнi, а який мрiйник в душi! Надзвичайно дивне поєднання!»
Вони зiйшли зi сходiв будинку, де розмiстилося управлiння будiвництвом, i пiшли по територiї космодрому до центра великої площi. Там стояв зорельот. В ньому наяву втiлювалися багаторiчнi мрiї Тригуба, багатьох iнших конструкторiв та численної когорти вчених, якi провадили рiзнi пiдготовчi роботи.
Метрiв за двiстi закiнчувався другий такий же апарат. Там ще тривали внутрiшнi роботи по монтуванню приладiв.
Людей майже не було видно. Тут тепер не до гуляння. Члени делегацiї одержували потрiбну консультацiю в iнженерiв будiвництва — тому весь космодром був безлюдним…
Валерiй i Вiкторiя зупинилися i замилувалися зорельотом, який неосяжною громадою здiймався над їхнiми головами, поблискуючи матовими металiчними боками.
Комментарии к книге «Законсервована планета», Александр Павлович Бердник
Всего 0 комментариев