«Гумор та сатира. Збірка»

Ідуть в «Армані» убрані,У вінках живі квіти,Охоронці злі бігають.Ну, значить, влада іде,А з нею еліта.І знову чую, зітхнув Поет,Та іще так сумно!І я, нахабний, кажу йому:Чом зітхаєш, не впізнав?То діти твої великорозумні,Що уклоняються тобі,Та інших нахиляють перед тобою,Та перед собою…Оно, дивись, твій нащадок,Той, що всіх умовляДумать по-українськи.А в самого, гада,Маєток англійський,Рахунок американський,А в кишеню кладе, стерво,Мов митник бусурманський.А поруч, дивись, не зітхай,Письменнички та нацбезпека,Та УПА ветерани.Та на всіх крові крапельки,Що колись із раниЗакатованих діточок витікала.А це хто? Білі калиТримає, невже правнук отого з СС?Ні, чую, каже: Yes! Yes!І всміхається весь час, дурепа,Це, мабуть, хтось із Госдепу,Теж твій прихильник, Тарасе.Та всі вони з одної касиГодуються: і поети, і олігархи,І той, що вбравсяВ «київського патріарха»,А сам, як нехристь поганий,На погибель, нещасний,Із церкви вигнаний…Всі вони твої учні,Ти їм вказав дорогу.Навчив жаги ворожої крові,Навчив не боятися Бога.Так, так! Це ти написав:Немає, немає Господа на небі.Ну, от вони Його і забули,І приходять до тебе,Поклоняючись тобі, мов ідолу.Тільки, знаєш, брате,Господь сказав:Спокуси у світ прийти мусять,Та страшна розплатаЧека на того, хто спокуситьМалі Його люде…І тут зненацька, брехать не буду,У тому дивному маревіПобачив я сльози кобзареві.Почув його тихе: «Горе, горе…»І зникло все, і натовп, і охоронці,І прославителів хори.А я пішов до храму,Не до Володимирського собору(Хоч і поруч, а святиня в полоні)Пішов далеко, на Печерськ,Бо не мав недостачі у часі яІ там на пагорбі,Де на Божій долоніСтоїть наша Лавра,Молебен замовив на спомин душіРаба Божія Тарасія… Украинцы, вам письмо от фюрера