«Гумор та сатира. Збірка»

І як плюне між очей Мірей Матьє,Ти приїдь до нас, у нас тут шанси є…Паспорт зробимо «за штуку», Депардьє! Полезные советы (подражание Г.Остеру) ***друзьям-регионаламНикогда не выполняйтеДанных вами обещаний!Избирателя не нужноК выполненью приучать.Стоит выполнить одно лишь —Спросят, где, мол, остальные,И помчитесь как лошарикОстальные выполнять.Так случайно, незаметноСтанешь честным человеком,И профессию «политик»Потеряешь навсегда.***Если нужно вам поехатьВ Баден-Баден подлечиться,Позовите прокурораИ Киреева-судью.Пусть дадут вам семь лет срока,И в Качановку на зонуОтправляйтесь поскорей.Там традиция такая:Только зэк подхватит насморк —Посылают в Баден-Баден.***Если Ющенко с супругойК вам зашли случайно в гостиРазвлекайте их приятнымРазговором о Больнице.Как Больница? Где Больница?Сколько стоила Больница?И при этом не пугайтесь,Если гости станут в лицахПочему-то вдруг меняться.Многоцветием любуйтесь!Вот зелёный, жёлтый, синий…Только красного не будет —Им не стыдно никогда. Шо такое харашо? Депутатський син прийшовІ пита малеча:— Тату, звідки в нас «Пежо»,Вілла, інші речі?Гладить таткова рукаСонечко біляве:— Є професія така —Розкрадать державу. Страждання однієї тварини (вкрай суб'єктивна байка) Одного вихідного дняМаленьке кошеняЗазнало мук,Бо впало в люк.І там, в глибинах сантехнічних,Тваринці було так незвично,Так гидко! Аж задихалося воно,Бо навкруги саме ж багно.І тут багно, і там багно,А поруч пропливає, вибачте, лайно,І все, що тхне, кінчаючись на «о».Коротше, ситуація жахлива —Не бачить кошеня лайну альтернативи…Згадав я у неділю муки тої киці,Як бігав з бюлетенем по виборчій дільниці. Тарасові сльози

Щороку 9-го та 10-го березня, в дні народження та смерті Тараса Шевченка, керівники України, зарубіжні гості, творча інтелігенція приходять до пам’ятника поета, аби вшанувати великого Кобзаря.

У кожного своє гореІ свій гріх, мов камінь.Той керує, той грабує,А тому, як у храміВклоняються, мов святому,І слава до неба.А може те покійному гидко,І не слави йому треба,А молитви…Отак думав я, бульваром ідучи,Поруч тополі, Києва окраса,Та й не помітив, як вийшовДо Кобзаря кам’яного,До нашого Тараса.Бачу, букет на постаменті,І трохи народу.Так це ж день народження,Та день його уходу.І зітхнув я, незграбний, і раптом…Що це?! Диво якесь чи година лихая?Поет глянув на мене і теж зітхаєГрудьми кам’яними.А далі, чи то примара,Чи насправді було,Не знаю, тільки з бульваруПоверта колона пишна.