«Ось відкрита долоня»

323

Описание

Маленькі історії про життя, так само беззахисне і чесне, як відкрита долоня… Колись, до війни, старенькі бабусі чи улюблені тітоньки давали їм прості поради, як жити: любити себе, любити світ. Одначе тепер ці молоді жінки і юнаки, брати і сестри, рано посивілі чоловіки і самотні дружини стали мудрішими за своїх батьків, бо життя набуло для них особливої цінності. Бо в цьому житті – спогади про зустріч закоханих у світлій залі аеропорту імені Прокоф’єва, молитви до італійського святого про диво не для себе – для батьківщини, сміливість нарешті відкинути старі болісні стосунки, розуміння, що колись на святковій львівській площі Ринок ти випадково передбачив цю війну…



1 страница из 143
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Ось відкрита долоня (fb2) - Ось відкрита долоня 2214K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Галина Константиновна Вдовиченко Галина Вдовиченко Ось відкрита долоня

© Вдовіченко Г. К., 2016

© Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2016

© Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2016

Дизайнер обкладинки й художник Тетяна Гущина

Не бігай за білками

Не минуло й п’ятнадцяти років, як моя люба тітонька дала мені нову пораду. Другу за все життя. Це мене неабияк здивувало, бо тітка Люба порад не дає. Принципово. Незважаючи на свій похилий вік та багатий життєвий досвід, за що й люблю.

Коли мені було років сім, а їй відповідно близько сорока, ми гуляли в парку. Я тремтіла від урочистого нетерпіння, стискаючи в долоні горішки. Намагалася нагодувати рудих пухнастих білок – вони наближалися дрібними квапливими перебіжками, нашорошували вушка, поблискували очками-гудзиками. Але від найменшого поруху назустріч кидалися геть, видряпувались стовбурами, губилися у верховітті каштанів.

– Не бігай за білками, – зронила тітка. – Просто розкрий долоню.

І я, на диво, послухалася – припинила метушитися, присіла навпочіпки в розсипи покрученого, опалого листя. Стишилася, намагаючися не шарудіти. Цок-цок-цок горішком до горішка – вистукувала ледь чутне запрошення вертким пострибункам. Довго чекати не довелося. Вони вигулькували зі своїх сховків, обережно наближалися до нерухомої дитячої фігурки, блискавично вихоплювали гостину з долоні й влаштовувалися неподалік розгризати смаколики. Мені на втіху.

Не бігай за білками, просто розкрий долоню – це була слушна порада. Я її не раз згадувала в багатьох випадках, коли зайва суєта та надмірна активність могли лише зашкодити.

І ось – стільки років по тому! – нова порада від тітоньки Люби: спостерігай за людьми.

– За якими людьми? – не второпала я.

– За будь-якими, – знизала вона плечима, – чоловіками, жінками, дітьми, головне – аби з цікавістю. Коли тобі погано й голова пухне від думок, спостерігай за людьми. Це краще, ніж страждати за своїм Максимом.

Тут вона в десятку влучила, бо не було такої хвилини за останні дні, щоб я про нього не думала. Мало під колеса машини не втрапила, не зауваживши червоне світло на пішохідному переході.

Комментарии к книге «Ось відкрита долоня», Галина Константиновна Вдовиченко

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства