«Євгеній Онєгін»

Перекладач: М.Рильський

Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п'ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrlib.com

Роман у віршах

Petri de vanite il avait encore plus de

cette espece d'orgueil qui fait avouer avec

la meme indifference les bonnes comme

les mauvaises actions, suite d'un sentiment

de superiorite, peut-etre imaginaire.

Tire d'une lettre particuliere *

Не світ хотівши звеселити

У гордості його пустій,

Поруку б я хотів явити,

Тебе гіднішу, друже мій,

Гіднішу мислей величавих,

Душі, де мрія розцвіта,

Де в шатах простих, нелукавих

Живе поезія свята;

Та що ж — лиш кілька глав пістрявих

Тобі в дарунок я зібрав,

Напівсмішних, напівпечальних,

Простонародних, ідеальних,

Недбалий плід моїх забав,

Хвилин натхнення бистрольотних,

Зів'ялих рано літ моїх,

Досвідчень розуму холодних

І серця записів гірких.

---------------------

* Пройнятий марнолюбством, він, опріч того,

мав особливу гордість, що примушує визнавати

з однаковою байдужістю як добрі, так і лихі вчинки,

внаслідок почуття вищості, може, гаданої.

З приватного листа (франц.).— Ред.

Глава перша

I

І жити квапиться, і почувать спішить.

П. Вяземський

«Мій дядько чесний без догани,

Коли не жартом занеміг,

Небожа змусив до пошани

І краще вигадать не міг,

Воно й для інших приклад гожий;

Але яка нудота, боже,

При хворім день і ніч сидіть,

Не покидаючи й на мить!

Яке лукавство двоязике —

Напівживого розважать,

Йому подушку поправлять,

Журливо подавати ліки,

Зітхать і думку берегти:

«Коли ж візьмуть тебе чорти!»

II

Так у пилюці, на поштових

Гадав гульвіса молодий,

Що з волі Зевса прав спадкових

Набрав по всій рідні своїй.

Людмили друзі та Руслана!

З героєм нашого романа

Без передмов, у цей же час

Дозвольте познайомить вас.

Онєгін,— друг мій, я зазначу,—

Родивсь на берегах Неви,

Де народились, може, й ви,

Чи вславилися, мій читачу.

Гуляв і я там в давні дні:

Та північ вадила мені1.

III

Служивши чесно, без пороку,

З боргів покійник батько жив,