«І ти колись боролась, мов Ізраїль»

Леся Українка І ти колись боролась, мов Ізраїль І ти колись боролась, мов Ізраїль,Україно моя! Сам Бог поставивсупроти тебе силу невблаганнусліпої долі. Оточив тебе народами,що, мов леви в пустині,рикали, прагнучи твоєї крові,послав на тебе тьму таку, що в нійбрати братів не пізнавали ріднихі в тьмі з'явився хтось непоборимий,якийсь дух часу, що волав ворожо:«Смерть Україні!» - Та знялась високоБогданова правиця і народирозбіглися, немов шакали ниці,брати братів пізнали і з'єднались.І дух сказав: «Ти переміг, Богдане.Тепер твоя земля обітована».І вже Богдан пройшов по тій землівід краю і до краю. Свято згодиміж ним і духом гучно відбулосяв золотоверхім місті. Але раптомдух зрадив. Знову тьма, і жах, і розбрат.І знов настав єгипетський полон,та не в чужій землі, а в нашій власній.А далі розлилось Червоне мореі розділилося по половині,і знов злилось докупи, й затопилокого? Ой, леле! Новий фараонпройшов живий поміж Червоне море,але їздець і кінь пропав навіки.Співай, радій, ненависна чужинко,бий в бубон і лети в танок з нестяму:кінь і їздець в Червонім морі згинув -тобі зостався спадок на покраси,бо зносиш ти України клейноди,святкуючи над нею перемогу.Такий для нас був вихід із Єгипту,немов потоп. Заграло та й ущухлоЧервоне море. Висохло й осталасьбезрадісна пустиня після нього.І став по ній блукать новий Ізраїль,по тій своїй землі обітованій,немов якась отара безпричальна.З отарою блукали й пастухи,вночі за тінню йшли, а вдень з вогнем.Коли ж у їх з'являвся дух величний.що вогняним стовпом палав у тьмі,а вдень ішов, мов туча грізно-біла,вони не вірили своїм очамі врозтіч розбігались манівцями,і попадали ворогам в полон.Чи довго, ще, о Господи, чи довгоми будемо блукати і шукатирідного краю на своїй землі?Який ми гріх вчинили проти духа,що він зламав свій заповіт великийтой, взятий з бою волі заповіт?Так доверши ж до краю тую зрадурозбий, розсій нас геть по цілім світі,тоді, либонь, журба по ріднім краюнавчить нас, де і як його шукать.Тоді покаже батько свому синуна срібне марево у далиніі скаже: «Он земля твого народу!борись і добувайся батьківщини,бо прийдеться загинуть увигнанні чужою-чуженицею, в неславі».І може дасться заповіт новийі дух нові напише нам скрижалі.Але тепер? як маємо шукатисвому народу землю? Хто розбив намскрижалі серця, духа заповіт?Коли скінчиться той полон великий,що нас зайняв в землі обітованій?І доки рідний край Єгиптом буде?Коли загине н-о-в-и-й Вавилон?This file was created