«Кайфологія»

Кайфологія (fb2) - Кайфологія 307K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Павел Петрович Коробчук Павло КОРОБЧУК КАЙФОЛОГІЯ відсутність тут мене нема,я відсутній десь.тихе іменостерли племеназ наддніпрянських плес.доторкнись плеча,рукава ріки.я гукав, кричав,не знайшов прочан –їх клюють круки.адже той, хто маврай хоча б на мить,той не буде маврі не знав примар,а спокійно спить. СЕРЦЕВО-СУДИННІ АБЗАЦИ прокидаючись в ліжку прокидаючись в ліжку, в якому ти поруч спиш,я намагаюсь тверезо оцінювати стан речей –любов лише інколи досягає найлагідніших узвишбез жодних дверей.зазвичай, час впарює тобі дешевий товар.у нього безкінечна кількість таких, як ти.свої побажання можеш вписати у книгу скаргі піти.час розбирає тебе, ніби зламаний будильник, на деталі,або розбиває об стіни високої, як кохання, багатоповерхівки.те, як ти житимеш далі,залежить від ціни, за яку ти придбаєш свою кіноплівку.час це єдиний засіб минати.ми вміщені у затісний флакон. ми звучимо в унісон.кожен іноді входить в депресію, ніби в кімнатуз одними дверима – на балкон.час постійно кричить, але це крик немовляти.час це ріка, якій ти змінюєш памперси, мов немовляті.я би хотів проживати кожного і тебе промовляти,але ми не святі охопити усе. ми не на святі.час закладається в тіло з зачаттям. час це внутрішній орган.кожен із нас терорист-смертник – будь-чия смерть ушкоджує ближніх.я споглядаю твої еротичні вигини з відчуттям боргуі почуваюся зайвим, точніше – колишнім.але, покидаючи ліжко, в якому ти спатимеш далі,і виходячи із високого, як багатоповерхівка, кохання, на дорогу,я обіцяю нам повернутися, хоча деякий час ночуватиму на вокзалідля усвідомлення нашої святості. для перестороги. таксист я довго думав, і думаю, що досі думаю,і вирішив, виходячи з себе опівночі, щоб зловити таксі додому,що не я володію інформацією, а вона – мною.я найбільше боюся думати про інформацію,бо її треба думати одразу всю, з нею спокійно не поговориш віч-на-віч.оскільки інформація і Бог невичерпні, то вони – одне ціле.«гроші – теж невичерпні» – додав таксист і запитав, куди їхати.повітря наповнене крупинками теологічної камасутри,простір вибухає в неочікуваних місцях, ніби терорист-смертник,і час зупиняється, ошелешений, як людина на рейках перед поїздом,не знаючи, куди кинутися – ліворуч?!, праворуч?!отак і я сидів на задньому сидінні, усвідомивши,наскільки інформація заволоділа мною і ззаду, і спереду,