«Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи»

Влучним прикладом тут є змагання між фундаментальними засадами економічної політики. Що важливіше — рівність можливостей чи рівність життєвих умов? Панування першого принципу передбачає нижчий перерозподіл, панування другого — вищий. Томашу Седлачеку як прихильнику думки Дж. С. Мілля про те, що потрібно прагнути якнайбільшої користі для всіх членів суспільства, — ближчий другий принцип. Водночас автор критикує безцільність доктрини зростання, стверджуючи, що «коли економіка втрачає свою ціль, залишається тільки одне — зростати». Втім, проблема полягає в тому, що занадто високий перерозподіл (тобто домінування принципу рівності життєвих умов), зазвичай призводить до нижчого зростання і, як наслідок, меншої користі для суспільства загалом. Іншими словами, цю та інші економічні й соціальні проблеми та виклики потрібно досліджувати не зі статичного й короткотермінового погляду, а з динамічної й довготермінової перспективи.

Зважаючи на нинішні умови в Україні, варто наголосити, що насамперед потрібно проводити реформи, що суттєво сприятимуть економічному зростанню. Україна так мало використовує свій потенціал, що швидкий і сталий розвиток не тільки можливий, а й неминучий. З цього погляду реформа правоохоронних органів, захист майнових прав, лібералізація земельного ринку, приватизація, дерегуляція та інші структурні й інституційні реформи є необхідними передумовами для досягнення цієї мети. Без швидкого і сталого зростання не вдасться підвищити вкрай низькі рівень та якість життя мільйонів українців.

Ще одне суперечливе твердження пов’язане з питанням ринкової неефективності та справжніми причинами проблем на кшталт глобальної фінансової кризи, боргової кризи тощо. Ці проблеми дуже складні, і важливим елементом справжньої причини їх виникнення є не ринкова неефективність, а неспроможність держави.

Ще однією темою для дискусії є необхідність збільшити підтримку бідних держав з боку багатих, за що палко виступає Томаш Седлачек. Майже всі погодяться, що бідність і нерівність доходів — це проблема, однак питання у тому, як цю проблему розв’язати. Сучасну систему міжнародної допомоги критикують чимало відомих і впливових діячів, а деякі критики (до прикладу, Дамбіса Мойо у своїй книжці «Мертва допомога» (Dead Aid)) стверджують, що нинішня система неефективна.

Книжка Томаша Седлачека спонукає до роздумів. Щиро раджу прочитати її всім, хто цікавиться не лише економічними, а й ширшими суспільними проблемами та викликами.