© — україномовна пригодницька література
Переклад з російської Ф. М. Динька
МЕРТВА ГОЛОВА І.В погоні за славою— Збираємось рівно ополудні на цій галявині.
Жозеф Морель кивнув головою двом своїм супутникам, поправив за спиною рюкзак і, помахуючи сачком для ловлі комах, заглибився в хащі.
Це були володіння пальм, папороті й ліан.
Морель безтурботно наспівував веселу пісеньку, пильно вдивляючись крізь скельця окулярів у зеленуваті сутінки тропічного лісу. Молодий вчений був у чудовому настрої. Йому пощастило в житті. Морелю ще не було й сорока років, а він уже мав звання професора. Його праця про павуків відзначена премією, і ось він дістав наукове відрядження в Бразилію, в малодосліджені верхів’я річки Амазонки, цього раю для ентомологів.
«Науці відомо двісті тисяч видів комах. Чарлз Ріде припускає, що їх не менше десяти мільйонів. Щороку описується не менш як шість з половиною тисяч нових видів. Зовсім непогано, якщо в цьому році буде додано ще шість тисяч, відкритих Жозефом Морелем. Який розкішний пам’ятник з комах спорудить собі Морель!» — не без честолюбства думав професор. І його мрії були цілком здійсненні. В цьому лісі вистачило б матеріалу не на один «пам’ятник». Строкаті клаптики майбутньої величі Мореля у вигляді красивих різнобарвних метеликів літали перед ним, як пластівці снігу. Треба було тільки зібрати докупи ці пластівці, що виблискували всіма кольорами райдуги, і наукове безсмертя буде забезпечене Морелю. Його зірке око вченого вже помітило кілька незвичайних форм метеликів, але Морель не поспішав. Серед цього невичерпного багатства він міг дозволити собі розкіш бути розбірливим. До того ж ученого більше цікавили павуки, а тут він їх знаходив мало.
Комментарии к книге «Мертва голова», Александр Романович Беляев
Всего 0 комментариев