— Мій друже, — з острахом сказала вона. — В тебе гарячка, безперечно. Так нормальні люди не роблять. Треба викликати психіатра невропатолога. Боже мій, хто б міг подумати?! — Зажди, — затято-ввсело скрикнув я. — Мені навіть приємно, що ти вважаєш мене божевільним. — Отже, все гаразд. Бо я не хочу бути нормальним. Тільки божевільна ряба могла вийти з океану на суходіл. Лише божевільна мавпа могла стати людиною. Чуєш? "А ми хочемо бути нормальними людьми перед оком безмірного космосу! Яке мізерне бажання! Ти поглянь, що діється. Щезли межі Всесвіту; зорі розлітаються у безмір, розриваючи тугі обійми гравітаційної неволі; галактики розкручуються спіралями, прагнучи вирватися з вогняного лона у примхливий необмежений політ; планети породжують мисляче життя на своїй поверхні, щоб через нього подолати тиранію тяжіння і сягнути Свободи. Чуєш? Всесвіт пране Свободи, і поха Пізнання — то епоха звільнення Розуму від приграми Природи. Навіть несвідома речовина бунтує в атомних надрах своїх, щоб вирватися на таємничий шлях імпровізації, а люди добровільно замикають самі себе в тисячі алгоритмів побутових та інших програм — звичок, мод, систем, ідей, уподобань, почуттів, переконань.
— Ти що ж, повстаєш супроти всіх здобутків історії? — вже насмішкувато запитала наречена. — А що пропонуєш?
— Імпровізацію. Небувале, — палко сказав я. — Щоб сьогодні ти не знала, що трапиться на твоєму шляху завтра, щоб у цю мить ти не відала, який сюрприз тобі ' готує наступна мить…
— Це жахливо!
— Це прекрасно. Як у казці. Ти читала народні казки? Там герої не знають, що їх чекає. О, народ наш мудрий: він знав, що радість лише в незвичайному. І коди кінчалася казка? Коли, я тебе питаю? Коли звучали останні слова: «І одружилися вони, і народили дітей, і досягли межі своїх бажань. І я там був, мед-пиво пив». Ха-ха-ха! Здорово, іронічно завершував народ казку…
— Чого ж ти хочеш?
— Піти в небувале.
— Як?
Комментарии к книге «Сузір'я Зелених Риб», Александр Павлович Бердник
Всего 0 комментариев