— Це має відношення до сюрпризу, що він мені готує?
— Якого сюрпризу?
— Ну, тобі-то він вже напевно сказав, Кара, — посміхнулася Келен.
Кара швидко погасила промайнулі в очах вогники.
— Звичайно, казав.
— Так що ж це?
— Ще він сказав, щоб я не говорила тобі.
— Я йому не скажу, що ти мені розповіла, — знизала плечима Келен.
Кара розсміялася — але в цьому сміхові, як і в її посмішці, веселощів не було.
— У Магістра Рала є вельми своєрідний спосіб дізнаватися про все, особливо те, що від нього намагаються приховати. Келен і сама це знала.
— Так чим же він там займається? — Кара скривилася:
— Різними речами. Ти ж знаєш Магістра Рала. Він любить бувати на свіжому повітрі.
Келен глянула на неї і побачила, що обличчя Кари стало майже такого ж кольору, як її червоний одяг.
— Що ж це за справа цього разу? — Кара кашлянула.
— Він приручає бурундуків.
— Він — що? Я не розчула! — Кара нетерпляче махнула рукою.
— Стало тепло, і бурундуки прокинулися. Він їх приручає. Прикормлює. — Вона роздратовано скривилась.
Келен посміхнулася, уявивши собі, як Річард, її коханий, чоловік, який став владикою Д'хари і одержав владу майже над усіма Серединними Землями, які відтепер їдять з його рук, розважається тим, що привчає бурундуків брати корм з долоні.
— Що ж, звучить досить невинно — прикормлює бурундучків.
Вони пройшли між двома д'харіанськими стражниками. Кара знову стиснула кулаки.
— Він приручає бурундуків, — крізь зціплені зуби видавила вона, — брати корм з рук Бердіни і Раїни. А ці дві дурепи хихикають! — Пригнічено дивлячись у підлогу. — Кара сплеснула руками. — Морд-Сіт — хихикають!
Келен затиснула долонею рот, щоб не розреготатися. Кара перекинула довге світле волосся на груди і погладила їх жестом, який викликав у Келен неприємні спогади. Так відьма Шота гладила своїх змій.
— Ну, — зробила Келен спробу охолодити запал обуреної Морд-Сіт, — можливо, вони це роблять не по своїй волі. Адже вони пов'язані з Річардом узами. Можливо, він наказав їм, і вони змушені підкоритися наказу.
Комментарии к книге «Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів», Терри Гудкайнд
Всего 0 комментариев