Король Літр, хтивий, безпринципний і божевільний алкоголік.
Корделія, улюблена донька Короля, хвороблива квітка з червоними очима і скаженою пиздою.
Рейгана і Гонерілья, неулюблені донькі Короля, брудні та закомплексовані лізбіянки.
Едгар, цинічний ґвалтівник собак та кіз, згодом статечна людина, член суспільства, депутат палати лордів.
Едмунд, життєрадісний споживач екскрементів, санітар лісу і друг природи, згодом статечна людина, член суспільства, професор Кємбріджськогоуніверсітєту.
Кєнт, хуліганствующій підліток.
Мєнт. лягавийпадло.
Йорік, потворний недоносок, начітавшийся Заратустри. На початку п'єси – блазень, згодом – статечна людина, вождь англійського народу.
Привид, опудало в білім простирадлі, під пахвою несе кнігу «Тімур і його команда».
Дія відбувається в Англії в епоху похмурого середньовіччя.
Дія першаСцена зображує собою пляж, забруднений пляшками, гандонами і собачим гівном Посередині всього цього хазяйства сидить Король Літр. Його вигляд не важко уявити, спираючись на все вищезгадане. У ніг Короля мішок з пляшками. Він по черзі дістає їх звідти і саморобною дротинкою спритно витягує з пляшок корки, вдавлені туди волохатими пальцями не маючих штопору волоцюг.
Король Літр.
Ітак, замовкли струни сладкозвучні,З пизди стирчать всі грифи балалайок,А в жопі жевріють жоржини та жар-птиці…Я роздав на хуй все. Все, шо роками пиздивІ пер, згинаючись, до себе у комору,А потім, запираючись в сортирі,І там, згасаючи від смутку та зневіри,Я нігтем вицарапував на стінці скажені цифри…Рахував і плакав, пердів беззахисно,В тупім оскаженінні зубами скреготав,І дикий сморід, цей дух пвна на вільних білих крилах,Вповзав мені у серце, як гадюка,І люто в душу срав… Людськая заздрість,Та посмішки, та плітки за спиною,Шо хуя вже не тільки шо встромить,А й навіть винуть стало неможливо.Бо я, статечний дід і патріарх,Засновник роду, міста і країни —Герой національний! Як відомо,Герої не їбуться і не сруть!Не кажучи про те вже, шо ніхто з нихВдитинстві не дрочив, о. якменіЦе все настоїбенило, піздєц!Їбавя всі ці гімни і кантати,Всю малахв'ю бенкетів і прийомів,Коли замість того, щоб когось вжарить,Повинен довго й нудно ти пиздітиІ слухати пиздьож такий же самий.
Комментарии к книге «Король Літр», Александр Сергеевич Подервянский
Всего 0 комментариев