Різні кочові народи, проносячись через Крим, створювали враження суцільної руїни, але насправді по відході кочовиків, кримські міста продовжували далі існувати. І саме в містах в дуже ранню добу почало поширюватися християнство. Є відомості, що християнські громади існували в Пантикапеї і Херсонесі вже в III–IV століттях. На вселенському соборі 325 року в Нікеї згадується Боспорський єпископ, який підпорядковувався Боспору Кіммерійському, тобто Криму і Кубані. В V ст. згадується єпархія Сурозька в Криму. Старохристиянські пам'ятки мистецтва й архітектури зберігалися у Криму у великій кількості, починаючи з кінця IV ст. Лише в одному Херсонесі знайдено близько 27 храмів з IV — Х ст.
Найдавніші храми в Херсонесі IV–VI ст., що мають центральні кладки у формі рівнораменного грецького хреста, згодом стали найбільш характерним типом української архітектури. Також округлі будови, т. зв. ротонди, які зводилися в Криму в VI–IX ст., були знані в менших храмах в Україні в XI–XIII ст. Інший тип, т. зв. базилік у Криму (тринавна будова VI–IX ст., згодом перетворена у посередній тип поміж базилікальною і центральною будовою) став найбільш поширеним типом будов старокняжої доби в Україні Х — XIII ст. До цього новішого типу належить у Криму церква св. Івана Предтечі в Керчі з середини VIII ст. і т. зв. Партенітська базиліка біля Гурзуфа з кінця VIII ст. Відомі також базиліки, правдоподібно VI ст., в Мангупі і Ескі-Кермені. Це дуже рідкісні і цінні пам'ятки не тільки для України, але і для Європи загалом.
У 375 році гуни розгромили роксолан і аланів. У цій боротьбі роксолани і алани користувалися своїми військовими базами в Криму, зокрема в Сугдею (Судаку) і Феодосії, та перебували в Кримських горах, де й заховалися перед цілковитим погромом.
Комментарии к книге «Український Крим», Владимир Сергийчук
Всего 0 комментариев