Якщо позиції батьків та дітей щодо вибору подружньої пари не підлягали компромісу і жодна зі сторін не хотіла поступатися, траплялися випадки одруження молоді без згоди батьків. У такому разі дівчина, за попередньою домовленістю зі своїм обранцем, потайки тікала з батьківського дому, прихопивши з собою лише дещо з одягу. За законом, потаємне викрадення дочок від батьків для укладення шлюбу вважалося карним злочином. Такий спосіб одруження був радше винятком, зважаючи передусім на санкції, які застосовували батьки до молодої пари. У разі непослуху батьки зазвичай не справляли весілля (що фактично означало громадське невизнання факту одруження), не давали благословення на шлюб (що, за народними уявленнями, віщувало нещасливе подружнє життя), молода сім’я не мала матеріальної підтримки з боку батьків, чия воля була порушена (йдеться про посаг, худобу, землю, житло тощо).
Оптимальним варіантом розвитку подій під час вибору подружньої пари був збіг намірів батьків та молоді або розумний компроміс між ними. Уже наприкінці XIX — на початку XX ст. по всій Україні відбувалася певна лібералізація поглядів на мотиви одруження та послаблення батьківського тиску, батьки частіше йшли назустріч побажанням своїх дітей. У законодавстві Росії вже від середини XIX ст. вказувалося, що «шлюб не може бути законно укладеним без взаємної і непримусової згоди молодих, і батькам заборонено змушувати своїх дітей до укладення шлюбу проти їх бажання», тож ця правова норма поступово перетворювалась на реальну життєву практику.
Оскільки серед українців розлучення (навіть неформальне) не було поширене, до вибору пари ставилися з величезною відповідальністю, орієнтувались насамперед на всебічну стартову рівність молодят — вікову, майнову, соціальну, етнічно-релігійну тощо. Народний погляд з цього приводу висловлено у безлічі приказок: «Знайся рівня з рівнею», «Бочкор до бочкора, чобіт до чобота», «Знайся віл з волом, а кінь з конем». Належність молодят до однієї соціальної верстви, нації та віровизнання означала близькість, спорідненість світогляду, уявлень про сім’ю, про господарські права та обов’язки одне одного. Це сприяло швидшому досягненню взаєморозуміння, встановленню партнерських стосунків, пом’якшувало процес взаємного пристосування та зменшувало вірогідність конфліктних ситуацій, особливо на перших етапах сімейного співжиття та за умови примусового шлюбу.
На ринку
Господарські права та обов’язки подружжя
Комментарии к книге «Українські жінки у горнилі модернізації», Оксана Кісь
Всего 0 комментариев