«Володар Макуци, або Пригоди Вужа Ониська»

Володар Макуци, або Пригоди Вужа Ониська (fb2) - Володар Макуци, або Пригоди Вужа Ониська 4930K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Александр Степанович ДерманскийОлександр ДерманськийВолодар Макуци,абоПригоди Вужа Ониська

Юний читачу.

З дитинства, як і ти оце, полюбляв я розгорнути нову книжку і з головою поринути у світ пригод. Згодом, навчаючися в університеті, і сам твердо вирішив стати на письменницьку стежку. І став: почав працювати редактором дитячого журналу „Стежка“. На сьогодні маю численні публікації віршів, казок, оповідань у журналах „Стежка“ і „Соняшник“. І тепер ось — першу книжку.

Читай з насолодою!

Олександр Дерманський

Передмова

Милий читачу, якщо ти полюбляєш усілякі пригоди та незвичайні історії, тобі просто необхідно познайомитися з вужем Ониськом.

Сам я вперше зустрів його ще тоді, коли не був письменником. Працював я в одному страшенно нудному місці — ресторані. І ось якось за кимось із відвідувачів туди прослизнув Онисько. Побачивши, що я нудьгую, вуж почав розповідати про себе: де живе і який він невиправний мрійник. Але, на жаль, у ресторанах вужів не дуже полюбляють, тому Онисько після недовгої розмови кудись запропав. На прощання він порадив і мені спробувати пофантазувати, як він — щоб веселіше працювалося і час швидше минав.

Декілька років по тому мені ще раз пощастило побачити Ониська. Він анітрохи не змінився: був веселим, дотепним і часом задумливим. Цього разу вуж розповів історію про сонце, що падало на повітку, про своїх друзів — Евридіку, Одарочку, Джека та Кузю.

Після тієї зустрічі Онисько більше не навідувався до мене. Може, він побачив, що я знайшов куди цікавішу роботу, а може, не має ані хвильки, аби заскочити на пару слів.

Оскільки мені украй не терпілося повідати про вужеві пригоди, то і вийшла ціла книга. Сподіваюсь, Онисько теж колись її прочитає і вподобає, як і ти, мій любий читачу.

Частина першаНА ГОРОДІ Розділ I, у якому на повітку падає сонце, жук Джек збирається до Америки, а Онисько розганяє горобців

За повіткою, там, де починається великий город, лежить купа трухлявого гілля. На перший погляд вона здається ні до чого не придатною, навіть зайвою, проте… Так не здається вужеві Ониськові, ба, він просто переконаний, що це напівзотліле галуззя — напрочуд корисна річ. І не дивно, адже він під тим гіляччям живе. І не лише він.