«Чарівна круговерть»

Цілий день вони там щось робили: грюкали й стукотіли, І нікому, чуєте, нікому з дітей не дозволялося зазирнути навіть у замкову шпаринку цієї кімнати!

Увечері дядьки пішли, й Олеся Василівна замкнула двері. А коли діти оточили виховательку й почали сипати питаннями та смикати її за сукню, вона сказала, що кімната чарівна.

- Зараз туди - не можна. Ось завтра вмиєтесь, поснідаєте, отоді й увійдете й дізнаєтесь про щось вельми цікаве.

- Ой-йой-йой! - аж затупотіли діти з нетерплячки. - А чи не можна сьогодні зайти туди? До завтра ж так довго! Ми не дочекаємось!

- Ні, не можна, - рішуче мовила Олеся Василівна.

- Ну, чому? Чому-у-у-у? - заскімлили діти, а жалісніше за всіх Малько-Ванько.

- Тому, - сказала Олеся Василівна тихим загадковим голосом, і очі в неї зробилися великими, - тому що вночі в кімната щось СТАНЕТЬСЯ. Зараз туди не можна нікому заходити. Навіть мені. А якщо хто-набудь з вас порушить заборону, то він потрапить... побачить...

- Що? - спитала дівчинка Варя. Вона була такою допитливою, що це, мабуть, про неї приказку склали: "Цікавій Варварі на базарі носа відірвали". Щоправда, носа їй ніхто не відривав, навпаки, він задерикувато стирчав догори і був усіяний жовтенькими веснянками. - Що він побачить?

- Щось таке, про що я навіть боюся казати, - відповіла Олеся Василівна. Потім стурбовано подивилася на годинника. - Ну, дітоньки, час спати. В ліжечка, в ліжечка!.. - проспівала вона.

Ви самі розумієте, що цього вечора діти ще довго крутилися у своїх ліжечках та гадали: що там у тій загадковій кімната?

То тут, то там жебоніло обережне - щоб Олеся Василівна не почула - перешіптування:

- А я знаю, що там!

- Космічний корабель, ось що! І завтра вранці він полетить!

- Е-ет... Хіба космічні ракети вилітають з кімнат? - пирхнув хтось. - Вони з Байконура стартують.

Худенька задумлива Ванда сказала, що там Котигорошко битиметься із Змієм. Рудий Грицько заперечив: у цій кімната показуватимуть мультфільми - триста серій "Ну, постривай!". А товстун Микита був переконаний, що за дверима схована бочка з морозивом.

- Його прямо з Північного полюса привезли. Ось трохи розморозиться за ніч, і вранці ласуватимемо. Суничне, з вершками! - Він аж плямкав у темряві.

- Але ж дядьки несли ящик, а не бочку!

- А в ящику - бочка, - не розгубився ласун.