Напрацювавшись до втоми, йду до найближчої з улюблених кав’ярень нашого мікрорайону. На запитання барменші: вам яку сьогодні зварити? - відповідаю: як завжди, «гватемалу».
І поки дзижчить кавомолка, а потім бурмоче кавоварка, я пригадую, що ми з Олексою знали про країну Гватемалу, окрім того, що американське ЦРУ зробило там колись військовий переворот аби гватемальські трудящі не змогли будувати на своїх землях соціалізм. І що було це ще до Куби!
А про те, що на цих землях, удобрених вулканічним попелом, росте кава з дивовижно приємним присмаком, ми навіть не здогадувались.
Офіціантка приносить на дерев’яній таці чистісіньку чеську порцелянову чашку з цілою ручкою, затискач із серветками, цукор у фірмовому стікері і склянку мінеральної без газу.
«Гватемала» парує, мов малесенький вулкан перед виверженням, а я повторюю пошепки:
- Господи, де все це було тридцять років тому?
Маленька хитрість для приготування кави по-східному. Коли мелена кава та цукор уже засипані в джезвочку (у пропорції один до одного), їх заливають не окропом, як це робиться в більшості наших кав'ярень, а гарячою водою. Естети перемішують піну, що піднялася паличкою з самшиту. Але з того самшиту, котрий дерево, а не ті обісцяні собаками і відпочиваючими кущі, що гибіють у сквериках біля державних установ.
Я знав одного гурмана, котрий робив це звичайним олівцем, щоправда, «коінуром» (у народі званим «кохінор», але це неправильно). Тут головне - аби джезвочка не торкалася металевого денця коритця з піском. Бо кава по-східному НЕ вариться, а умліває в гарячому піску.
З порад Олексія Сироти.
1.Олекса Сирота:
… Старий вже підніс чарку до рота і раптом рука його завмерла:
- Олексо, це скільки ми з тобою сьогодні випили?
- Всього нічого. Можна сказати навіть - не випили, а мастило розігріли. Щоб маслаки не рипіли.
Рука у Старого затремтіла, він поставив склянку на стіл і з несподівано жалібними інтонаціями сказав:
- Все! Догралася Каштанка. Пора писати рапорт і йти на пенсію.
- Вусь трапилося, товаришу підполковник? Що це з вами? Індійського кіна надивилися?
- Сам ти індійське кіно, Сирота. Який зараз місяць?
- Котрий на небі або в календарі? Той, що на небі - молодик, вчора звернув увагу.
- Підлеглі ж у мене… місяцем милуються, зірки на небі лічать… а на календар і не дивляться, бо навіщо? Їм до пенсії ще - ого-го!…
Комментарии к книге «В Багдаді все спокійно», Наталья Михайловна Лапикура
Всего 0 комментариев