«Метаморфози»

Метаморфози (fb2) - Метаморфози (пер. Андрей Александрович Содомора) 1616K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Публий Овидий НазонПублій Овідій Назон«Метаморфози» Книга перша 1 Дух пориває мене: про нові починаю співати2 В змінених формах тіла. О боги, — бо ж од вас переміни, —3 Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився,4 Ген аж до наших часів доведіть нестихаючу пісню.5 Поки ще море й земля появилися, поки над ними6 Небо прослалось, обличчя однакове мала природа.7 Хаосом потім назвали її — велетенська, безладна8 Купа, сама бездіяльна вага, де, поєднане будь-як,9 Зібране з різних кінців, клубочилось речей всіх насіння.10 Світові сяйва свого не являв ще Тітан променистий,11 Не поновляла сріблястих рогів, наростаючи, Феба.12 Ще не повисла Земля, ще в повітрі легкім її власний13 Не врівноважив тягар; у ту пору ясна Амфітріта14 Не простягала ще рук лазурових уздовж суходолів.15 Скупчились там, перемішані, води, земля і повітря;16 Тим-то земля не була ще стійкою, пливучими — води,17 Світлим — повітря; ніщо там не мало ще форми своєї,18 Все-бо в сум'ятті було, й у тій масі, в єдиному тілі,19 Жар проти холоду йшов, на вологу сухе повставало,20 Проти м'якого — тверде, на легке напирало вагоме.21 Бог тоді втрутивсь, однак, і добірніші сили природи:22 Неба намет од землі відділив він, а землю — від моря,23 Потім ефір блискотливий підняв над імлистим повітрям.24 Так, розібравши громаддя сліпе на окремі частини,25 Простором їх порізнив, а з'єднав — найсердечнішим миром:26 Іскрами звився вогонь невагомий — опуклого неба27 Сила стрімка — й закріпивсь на вершечкові світобудови.28 Побіч — повітря, до нього вагою і місцем найближче.29 Землю ж, яка притягнула до себе вагоміші частки,30 Власний тягар пригнітив; наостанку хвиляста волога31 Весь непохитний вже світ охопила пливкою межею.32 Суміш первісну ось так поділивши, цей бог невідомий —33 Хто б він не був — сформував як належало світу частини:34 Землю — насамперед, що на зразок велетенської кулі35 Завжди однакову з різних боків своїх має опуклість.36 Водами блиснув тоді; під вітрами рвучкими здійматись37 Їм повелів, суходоли ж обвів побережжям піщаним.38 Далі — струмком задзвенів, багновища розлив та озера,39 З волі його в берегах зазміїлися спадисті ріки.40 Поки пливуть — одні тут, інші там — забирає земля в них41 Трохи води, трохи — дійде до моря, і там, на просторі,42 Лунко об скелі вже б'є, щойно з річища вирвавшись, хвиля.