Я дозволю собі коментар: писати — це остання надія, коли тебе зрадили.
Жан ЖенеЯ склала заліки і здобула диплом учителя середньої школи, що дало мені змогу працювати у ліцеї в Ліоні, Круа-Рус. Новий ліцей, із зеленими рослинами в адміністративній частині та біля навчальних корпусів, бібліотека з паласом пісочного кольору. Я чекала там, коли по мене прийдуть і запросять на заняття, предмет заліку, перед інспектором та двома засідателями, визнаними викладачами літератури. Біля мене жінка гордовито й без вагання правила рукописи. Було досить вірно використати наступну годину, щоб я робила, як вона усе своє життя. Перед учнями першого курсу математичного факультету я промовила двадцять п’ять рядків — їх потрібно було пронумерувати — з «Батька Ґоріо» Бальзака. «Ви тягнете ваших учнів», — докорив мені тоді інспектор у кабінеті директора ліцею. Він сидів між двох засідателів, чоловіком та короткозорою жінкою, взутою в рожеві черевики. Я навпроти них. Продовж чверті години він критикував, схвалював, давав поради, я ледве слухала, запитуючи себе, чи означає це, що мене прийняли. Раптом, у єдиному пориві, всі троє підхопилися з поважним виглядом. Я теж поспішно підвелась. Інспектор потиснув мені руку. Потім, дивлячись мені у вічі: «Мадам, вітаю вас». Інші повторили: «Вітаємо», потиснули мені руку, жінка посміхнулася.
Я міркувала про цю церемонію, доки не зупинився автобус, мене переповнювала лють та щось схоже на сором. Того ж вечора я написала моїм батькам, що я викладач, який «обіймає постійну посаду». Моя мати відповіла, що вони дуже щасливі за мене.
Мій батько помер два місяці по тому, день у день. У віці шістдесяти семи років. Він тримав з моєю мамою кафе-крамницю продовольчих товарів у спокійному кварталі неподалік від вокзалу, у І… (Сен-Марітім). Він розраховував піти на пенсію через рік. Часто впродовж декількох секунд я не розуміла, чи події в ліцеї Ліона були до чи після його смерті, чи вітряний квітень, коли я чекала на автобус в Круа-Рус, був попереднім чи наступним місяцем за червнем, задушливим через його смерть.
Це сталось у неділю, відразу після полудня.
Комментарии к книге «Майдан. Жінка», Анни Эрно
Всего 0 комментариев