Із книги Лазаря Барановича
«Ноти із п’яти ран Христових»
Чернігів, 1680 р.
Раїса Мовчан. Світ ніколи не впіймає йогоКожен із нас — гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм…
Валерій ШевчукРоздуми напередодніКолись єдиний раз пощастило побувати у нього вдома, на вулиці Кавказькій, у дев’ятиповерховому будинку стилю радянських часів. Мала щось писати до його ювілею, а матеріалу бракувало. Тоді й побачила той міфічний кабінет, з якого для звичайної людини існує єдиний зв’язок із зовнішнім світом — відчинене вікно. Для Шевчука це інакше: на всіх стінах — полиці з книгами, на яких рідкісні давні видання поряд із сучасними. Більшість із тих полиць — саморобні. Взагалі інтер’єр дуже скромний, акуратний, по-чоловічому безпретензійний. У ньому — відбиток характеру господаря.
Пригадую, як несміливо зайшла до цього кабінету, адже знала, що дообідній час у Валерія Шевчука завжди належить тільки творчості, а я цей багаторічний усталений розпорядок порушувала. Валерій Олександрович запропонував кави, спитав, чи багато маю часу. Здавалося, господар був готовий відповідати на всі мої запитання — у мене з’явилася унікальна можливість більше пізнати Шевчука і як людину.
Комментарии к книге «Привид мертвого дому. Роман-квінтет», Валерий Александрович Шевчук
Всего 0 комментариев