«Рукопис, знайдений у Сараґосі»

Як офіцер французьких військ я брав участь в облозі Сараґоси. Через кілька днів після того, як місто було здобуте, заблукавши в досить віддаленій дільниці, я звернув увагу на невеличкий, гарного вигляду будиночок, якого, як мені спершу здалося, французи ще не встигли пограбувати.

Спонукуваний цікавістю, я підійшов і постукав у двері. Вони виявилися незамкненими, я легенько штовхнув їх і увійшов усередину. Гукав, шукав — і не знайшов нікого. У мене склалося враження, що з приміщення винесені всі цінні речі; на столах і в шафах залишилися тільки якісь дрібнички. Лишень на підлозі, в кутку, я помітив кілька списаних зошитів. Я переглянув їх. Це був іспанський рукопис, і хоч я дуже слабо знав ту мову, але зумів зрозуміти, що знайшов щось цікаве: рукопис містив історії про кабалістів, розбійників і упирів. Читання незвичайних оповідей видалося мені дуже доречним, щоб відволікти думки від труднощів військового походу. Вирішивши, що рукопис назавжди втратив законного господаря, я, не вагаючись, забрав його з собою.

По якімсь часі ми були вимушені покинути Сараґосу. На своє нещастя, я опинився здалеку від головних військ і разом зі своїм підрозділом потрапив до рук ворога. Я вже гадав, що прийшла моя остання година. Коли ми дісталися туди, куди нас вели, іспанці почали забирати в нас наші речі. Я попросив дозволу залишити у себе лиш один предмет, який, зрештою, не міг становити для них ніякої цінності, а саме — знайдений рукопис. Спочатку вони ніяк не хотіли погодитись, а тоді звернулися за порадою до капітана. Той, поглянувши на зошити, особисто подякував мені за врятування праці, яка була для нього дуже важливою, рукопис-бо містив історію одного з його предків. Я розповів йому, яким чином став власником цінних зошитів. Іспанець забрав мене до себе на квартиру, добре до мене ставився і затримав у себе на довший час. Я умовив його перекласти рукопис французькою мовою і добросовісно записував за ним його слова.