««САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»»

Григорій Сковорода Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ» Всякому місту - звичай і права… Всякому місту - звичай і права,Всяка тримає свій ум голова;Всякому серцю - любов і тепло,Всякеє горло свій смак віднайшло.Я ж у полоні нав'язливих дум:Лише одне непокоїть мій ум.Панські Петро для чинів тре кутки,Федір-купець обдурити прудкий,Той зводить дім свій на модний манір,Інший гендлює, візьми перевір!Я ж у полоні нав'язливих дум:Лише одне непокоїть мій ум.Той безперервно стягає поля,Сей іноземних заводить телят.Ті на ловецтво готують собак,В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.Я ж у полоні нав'язливих дум:Лише одне непокоїть мій ум.Ладить юриста на смак свій права,З диспутів учню тріщить голова,Тих непокоїть Венерин амур[1],Всяхому голову крутить свій дур.В мене ж турботи тільки одні,Як з ясним розумом вмерти мені.Знаю, що смерть - як коса замашна,Навіть царя не обійде вона.Байдуже смерті, мужик то чи цар,-Все пожере, як солому пожар.Хто ж бо зневажить страшну її сталь?Той, в кого совість, як чистий кришталь… В город не піду багатий - на полях я буду жить… В город не піду багатий - на полях я буду жить,Вік свій буду коротати там, де тихо час біжить.О діброво! О зелена! Моя матінко свята!Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.Бо міста хоча й високі, в море розпачу штовхнуть,А ворота і широкі у неволю заведуть.О діброво! О зелена! Моя матінко свята!Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.Ні, не хочу їздить в море задля золотих одеж,Бо вони ховають горе, сум і страх, журу без меж.О діброво! О зелена! Моя матінко свята!Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.Йти гидую з барабаном завойовувать міста,Чи лякати пишним саном, щоб хилилась дрібнота.О діброво! О зелена! Моя матінко свята!Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.Дух мій і наук не хоче, окрім розуму свого,Крім Христа святих пророчень - раю чистого могоО діброво! О зелена! Моя матінко свята!Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.І нічого не бажаю, окрім хліба та води,Вбогість я за друга маю - з нею ми давно свати.О діброво! О зелена! Моя матінко свята!Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.Мій маєток прежаданий - спокій, воленька свята.Окрім вічності, для мене лиш дорога ся свята.О діброво! О зелена! Моя матінко свята!Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.А коли до всього того гріх збороти до кінця,