«Соняшнi кларнети»

Не Зевс, не Пан… Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух,Лиш Сонячні Кларнети.У танці я, ритмічний рух,В безсмертнім — всі планети.Я був — не Я. Лиш мрія, сон.Навколо — дзвонні згуки,І пітьми творчої хітон,І благовісні руки.Прокинувсь я — і я вже Ти:Над мною, підо мноюГорять світи, біжать світиМузичною рікою.І стежив я, і я веснів:Акордились планети.Навік я взнав, що Ти не Гнів, —Лиш Сонячні Кларнети.

1918

Закучерявилися хмари… Закучерявилися хмари. Лягла в глибінь блакить…О милий друже, — знов недуже —О любий брате, — розіп'яте —Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить.Закучерявилися хмари…Женуть вітри, мов буйні тури! Тополі арфи гнуть…З душі моєї — мов лілеї —Ростуть прекрасні — ясні, ясні —З душі моєї смутки, жалі мов квітоньки ростуть.Женуть вітри, мов буйні тури!Одбивсь в озерах настрій сонця. Снує про давнє дим…Я хочу бути — як забути? —Я хочу знову — чорноброву? —Я хочу бути вічно-юним, незломно-молодим!Одбивсь в озерах настрій сонця.І сміх, і дзвони, й радість тепла. Цвіте веселка дум…Сум серце тисне: — сонце! пісне! —В душі я ставлю — вас я славлю! —В душі я ставлю світлий парус, бо в мене в серці сум.І сміх, і дзвони, й радість тепла.

1917

Гаї шумлять… Гаї шумлять —             Я слухаю.Хмарки біжать —             Милуюся.Милуюся — дивуюся,             Чого душі моїй                         так весело.Гей, дзвін гуде —            І здалекуДумки пряде —            Над нивами.Над нивами-приливами,            Купаючи мене,                          мов ластівку.Я йду, іду —            Зворушений.Когось все жду —             Співаючи.Співаючи — кохаючи              Під тихий шепіт трав                            голублячий.Щось мріє гай —             Над річкою.Ген неба край —             Як золото.Мов золото — поколото,             Горить-тремтить ріка,                                як музика.

1913

Арфами, арфами… Арфами, арфами —золотими, голосними обізвалися гаї                                Самодзвонними:            Йде весна                             Запашна,              Квітами-перлами                         Закосичена.Думами, думами —наче море кораблями, переповнилась блакить                                    Ніжнотонними:            Буде бій                        Вогневий!            Сміх буде, плач буде                        Перламутровий…Стану я, гляну я —скрізь поточки як дзвіночки, жайворон як золотий                                      З переливами: