«Поезії»

Понад світами погляду і слуху,

Над царствами і світла, й темноти —

Прийди до нас, преславний Отче Духу,

Прийди до нас і серце освяти.

Під громи зла, в годину надзвичайну,

Коли душа не зна, куди іти,

Зійди до нас, преславний Отче Тайни,

Зійди до нас, і думу освяти.

Відкрий нам Браму, де злагода дише,

Дозволь ступить на райдужні мости!

Прийди до нас, преславний Отче Тиші,

Прийди до нас, і Дух наш освяти.

Човен золотий в океані див,

Зоряне вітрило напинається.

Воротар Життя знов у путь відплив,

До Землі закохано всміхається…

Слався, ясний човен кохання,

Ти пливи, пливи в далину.

Даруй надію, даруй світання,

Даруй нам вічную весну!

Пломінний потік радісно струмить.

Поспішай з відкритими долонями,

Неповторна мить сповнює блакить

Вогняної пісні передзвонами.

Розриває міх зоряний гінець,

Щедро сипле диво-самоцвітами,

А Земля спліта сонячний вінець

З травами, деревами і квітами…

Якщо можеш — прийди…

У сумну світанковість,

В небувалу раптовість,

У розбурхану совість,

В невідомість — прийди!

Якщо чуєш — іди!

У смерековий гомін,

У тривогу і втому,

У серця невідомі,

Як додому — іди!

Якщо хочеш — прийди…

Тільки нині, негайно!

І відкриється тайна

На стежках незвичайних…

Якщо можеш — прийди!..

Якщо можеш — прийди —

У сумну світанковість,

В небувалу раптовість,

У розбурхану совість,

В невідомість — прийди!

Вічна Тайна кличе нас,

Вічна Тайна кличе!

Птаха-Вожака наказ

В просторі курличе!

Вилітай у Рідний Край

Всі, хто має крила.

Жде нас ясний небокрай,

Жде Вітчизна мила.

Таємниці поклик чуть

Понад сонним містом,

Крила Лебедів несуть

У висоти чисті…

Розривай завісу сну,

Ніби павутину,

Линь у неба глибину,

В долю Лебедину…

Вічна Тайна кличе нас,

Вічна Тайна кличе…

Птаха-Вожака наказ

В просторі курличе!

Ти прийди, Неповторна, на стежку мого поривання,

Ти ступи у колиску моєї душі.

Я готую для Тебе початок нового світання,