«Вибрані вірші»

Вибрані вірші (fb2) - Вибрані вірші (пер. Олег Жупанский) 1146K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Поль ЭлюарПоль ЕлюарВибрані вірші З книжки«ПЕРШІ ВІРШІ»(1913—1918)  Єдина істота ІРозтопила чисті сніги,Оживила квіти у травахІ сонце звільнила.О! Дівчино різних пір року,Твої стопи припнули мене до землі,Тож люблю я її всенький рік.Наше кохання глузує з весни,З усієї твоєї краси,З усього твого добра.IIФлейта і скрипка грають, —Світлої пісні просториПідносять наші серцяІ чайки над морем.Забудь наші рухи врізнобіч,Звуків сміх розсипається,Наша мрія збулась.Ми здолаємо видноколо,Нас прекрасна земля тримає —Всесвіт не охопити зором, —Флейта і скрипка грають.IIIЛюба, що тобі сказати?Ранок у саду,Охолодою упився соловей,В наших душах оселився деньЙ підступає аж до серця.В наших душах оселився деньІ, чекаючи весь ранок сонця,На тонкій галузці птах завмер.І, полишивши роботу, ми йдемо до сонцяРадісно і легко.Знаєш ти, що повернуся,Бо між нами птах співає,Небо летом прикрашає,Небо впало у зажуру,Трави спохмурніли.IVВсе море сяє,Все море покидаєЗемлю і її темну ношу.Снити про зниклий світ,Мужність якого вже стільки літТи зберігаєш як сон.Хай ти і не втримавсь на хвилях,Як світло... А під сонцемВітер втікає з землі неозорої. З книжки«ОБОВ’ЯЗОК І ТРИВОГА»(1917) Кара ІСидять собі геть безсилі,Їх гріє зимове огнище,Їм гірко, а вітер свище:Вони уже непотрібні.Розбухли душа і тілоВід безкінечного жару,В очах їм життя ще тліло,Якого спили повну чару.Ноги в них відморожені,Очі в них заморожені,Обсіли купкою вогнище,Мов зграйка птахів знеможених,Вони ж бо ще геть без пір'я. Безжурний Солдати йдуть через овес високий,Веселу пісню затягли гуртом...Сідає сонце їм у каптури щокроку,Солдати йдуть через овес високий, —Моторні, вишколені, — йдуть притьмом.Поглянь, ген-ген зелена конюшина,Що ниткою рожевою прошитаЙ шляхи життєві,Що немов ті хмари, у глибині логовини.Моторні, вишколені, — йдуть притьмом,Байдужі до раменників, дібровІ до рушниць, що забарвилися у кров,Крокують швидко, безтурботно йдуть через овес...О! жити — найменш жаске вигнання з лагідних небес! «Солдати в шоломах, у квітах, заспівувачі й руйначі...» Солдати в шоломах, у квітах, заспівувачі й руйначі,Поволі бредуть удень і вночі,Колесами знову толочать хліба:Підводи, гармати, вози з провіантом.Тихий спочинок.Вечір, сонце на прузі,Як ноша солдатська сповзає з плеча.