«Вибрані поезії»

Вибрані поезії (fb2) - Вибрані поезії (пер. Григорій Латник) 548K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Альфонсіна СторніАльфонсіна СторніВибрані поезії Зі збірки«Неспокій квітника»(1916) Життя Нерви мої — скажені, мої венискипають кров’ю, вогняна вологаб’є у мої вуста; це — не тривога,а лицемірні радощі вербени.Сміятись хочу я; думки журбенні,які до ігрищ віднайшли дорогу,сьогодні не святкують перемоги,та їхня синя туга — коло мене.Пульсує світ; гармонію чудовуя відчуваю добре знову й знову,спиваючи цю казку небувалу.Коли вікно на мить я відчинила,приніс вітрець на найніжніших крилахте сонце, що весна подарувала. Нескінченність Не є ти винним, що в твоїх рукахмоя любов, як ружа, облетіла:прийде весна і знову розцвіте…Сухе стебло нове народить листя.Зі сліз пролитих перлами сяйненове намисто; поруйнує тінівеселе сонце, в жили увіллє недавній сік,скажений у кипінні.Ти підеш своїм шляхом; я — своїм,неначе два метелики, ми, вільні,загубимо пилок із наших крил,його ще більше знайдемо в цвітінні.Цілунки, ніби ружі, опадуть,слова позасихають, наче ріки,та сім життів, що є на кожну смерть,шукатимуть уста в жаданні світла.…………………………………………..Те, що було? Не вернеться воно!Кожна весна у власному обійстістає мерцем, заходячи в розмай,і коконом, коли втрачає листя! Місячне сяйво Ось іриси, ще іриси… волога…Немовби мрія, білою є ніч,ласка прощення лине понад кличусіх страждань покривджених і вбогих.Неначе свічі блимають розлого…Місяць — облатка для церковних стріч,ярмо стискає душу зусібіч —то за її безумства кара строга.Місячне сяйво стелеться в долині,коли поет згадає в самотинінезміряну зажуреність П’єро.Й коли його вбиває вереміяпросвітлених поневірянь Марії,кармінових уболівань Марґо. Зі збірки«Солодка шкода»(1918) У такий спосіб Я книжку зробила у спосіб такий:стогнучи, плачучи, мріючи, горе мені.Метелик журбенний, левиця жорстока,і світло, і тіні дала я водночас.Левицею я не згадала ніколи,що якось метеликом пурхала в полі.Метеликом бувши, не мала я звісткипро те, що могла би напасти й загризти.Сумирна й ляклива, а потім — стрибки,кривавити жертву могла залюбки.Вже ніби голубка, важкий кипарис.Чи кущик розквітлий, а сльози лились.Ласуючи медом, ковтаючи сіль,спинити ридання не мала я сил.Те саме було, що я бачила скрізь,троянда чи терня, нектар чи то їдь.Петляючи, йду я, пече мене щем,зрізаю все зайве над кожним кущем. Непоправна шкода