«В чужому пір’ю»

Сценічна картина на три дії з танцами і співами

Синичка I — дівчинка 11–12 років

Синичка II — дівчинка 11–12 років

Сверщик — хлопчик 10 років

Вітер — хлопчик 12 років

Ніч — дівчинка 12–13 років

Квіти:

Рожа — дівчинка 12 років

Лелія — дівчинка 10 років

Дзвіночок — хлопчик 10 років

Фіалка — дівчинка 7 років

Братчик — хлопчик 7 років

Дія відбувається в лузі, над потічком на узліссі.

Левада над струмком. Квіти стоять півколом: праворуч — Лелія й Дзвіночок, ліворуч — Фіалка й Братчик. Перед ними, посередині, Рожа. Ранок. Левада купається в сонячному сяйві.

Квіточки-сестрички, що то за новина,

Що сумна вся наша прекрасна долина?

Сумують всі пташки, пісень не співають.

Не знаєте, сестри, яку журбу мають?

Як я умивалась на зорі росою,

Синички казали помежи собою,

Що одна синичка від них відреклася,

Зняла своє пір’я, в чуже одяглася,

І своє гніздечко залишити хоче,

В чужину летіти, десь у світ за очі.

О, я би ніколи того не зробила,

Рідну свою землю я б не залишила.

І я — ні!

І я — ні!

Я також — ні!

Нема ніде краще, ніде веселіше,

Бо ніде не гріє сонечко миліше.

Ніде не шумить так білая берізка,

Не журчить потічок, чистенький, як слізка!

Якби мене взяли в далеку чужину,

Зів’яв би я, знидів, з туги б там загинув.

І я так!

І я так!

Я цього не знаю,

Чому наймиліше всім у ріднім краю?

Не знаєш? Чи пісню вже тую забула,

Що вчора під вечір від Сверщика чула?

О, я і зараз можу заспівати.

Лиш мусив би Сверщик голос пригадати.

І я так!

І я так!

А де Сверщик дівся?

Вже сонечко встало — він ще не з’явився.

Я Сверщика люблю; він скрипак найперший,

Співаночки знає і складає вірші.

Певне, заховавсь між буйнії трави

І там, над потічком, скрипку свою править.

Але я задзвоню дрібними дзвінками —

То зараз і з’явиться Сверщик між нами.