«Листи в Україну. Вибране»

Юрій АндруховичЛисти в Україну. Вибране небо і площі Алхімія В реторті вариться коктейль —твоя й моя першооснова,якої давній менестрельшукав із музики і слова.В реторті вариться коктейль(oh, yes, my baby!).Я — Фауст, Гамлет, Вільгельм Телль.Я сплю на небі!Та будні стомлено шиплятьв розпечених побитих тиглях,і в суміші отій киплятьсполуки спогадів застиглих.Коли крізь будні ти пройдéш,чи ж повернешся без поранень?Коли надії подаєш,мов діаманти неогранені,та от впадеш з високих веж(oh, yes, my baby!),побачиш — на землі живеш,а зірка в небі!Але всі рани заживуть,смарагдами всі сльози стануть,коли цілунки проженутьслова неправд поза вустами.І павутинки наших душполинуть над першооснову,немов пелюстки наших руж —розкриються в єднанні знову:«Це ти?» — «Це я, твій сум і щем»(oh, yes, my baby!) —я загорну тебе плащем,немов на небі. Романс Мартопляса Я стужився. Я, мов кінь, погриз вудила —відступи, бідо гірка й мороко:десь любов моя на Ринку заблудила,десь отам,           між ренесансом і бароко.Я стужився. О, подайте катеринку!Про гризоту вам заграю і про втому:десь любов моя пропала серед Ринку,між перекупками, три століття тому.Може, знову кокетує з різниками,що, ножі об фартухи повитиравши,височіють, наче брили, над лотками,мружать очі, мов коти, на неї завше?Може, спритний зеленяр за свіжі вишнівже отримав грішну ягоду цілунку?Чи хитрун-купець в єдваби пишніокрутив мою зрадливу юнку?Там, на Ринку — всі спокуси світу.Там таке побачиш — не насниться!Може, мою діву чисту й світлузаманили в Чорну Кам’яницю?Чи й сама вона закам’янілаі тепер стоїть собі — Діана?І ночами шле камінні стрілив мої вікна, втрачена й незнана. Благання Мартопляса Братове, до вогню мене прийміть,подайте хліба чесний почастунок —я йду давно, а клич нічних вістуноквбиває й воскрешає водномить.Я виміняв на вітер срібло й мідь,я став недоторканний, мов цілунок.Я йду, і на плечі моєму клунок,і ви мене, братове, обійміть!..Я не навчу вас жити на землі,збирати мед і стригти череду,додаючи рублі та мозолі.По гострому шляху, мов по мечу,до ваших жител радісно прийдуі невблаганну зірку засвічу. Балада повернення Коли мандрівник повернувся додому,ступив за ворота, зійшов на поріг,здійнявши на плечі дорогу і втому,всі радощі світу вляглися до ніг.Його не забули, його зустрічали:вечеря з вином — на широкім столі.Чомусь не казав про далекі причали,замкнувши в устах невідомі жалі.І всім було дивно, і жінка до ранку