В одному зі східних міст жив собі старий убогий кравець, і мав він єдиного сина на ймення Аладдін. Той ріс бешкетним хлопчиськом ще з колиски, і жодної помочі від нього не було. Коли Аладдіну виповнилося десять років, батько вирішив, що час навчати малого ремеслу. Але із такими статками він жодному майстру не зміг би платити за навчання, отож, недовго гадаючи, залишив безпутного сина у себе в крамничці, щоб той потроху пізнавався на кравецькій справі. Та Аладдін, звикнувши день у день безтурботно гасати курними міськими вулицями, ніяк не міг усидіти на місці і постійно чатував, коли батько вийде до когось із замовників, аби тієї ж миті чкурнути до друзів-бешкетників.
Ось таким був Аладдін… І ніякі батькові слова не утримували його в крамничці за навчанням, жоден метод не спрацьовував. Старий кравець дуже переймався тим, що неспроможний навчити сина ремеслу, занедужав з такої гризоти і невдовзі помер.
Та навіть батькова смерть не змінила баламута Аладдіна. А бідолашна вдова, бачачи, що син лишень байдикує, на жодному ремеслі не знається, мусила розпродати все з чоловікової крамнички та заробляти на прожиття сама. Вона почала прясти на продаж бавовну.
Аладдін же без батькового контролю розійшовся вкрай. Перед материні очі він з’являвся пізно ввечері, їв і лягав спати. Вона ж мусила прясти вдень і вночі, щоб прогодувати себе та підлітка-сина. Так вони жили, допоки Аладдінові не виповнилося п’ятнадцять років.
Одного дня, коли Аладдін, як завжди, бавився з іншими хлопчаками на вулиці, неподалік від них зупинився якийсь чужинець. Він не зводив очей з Аладдіна, не звертаючи уваги на його приятелів. То був чаклун родом із Магрібу, котрий своїми закляттями повсякчас утинав щось лукаве й підступне. Він знався на магії, філософії та на багатьох інших науках, але наука про зорі була його найулюбленішою. Тож коли він побачив Аладдіна і уважно за ним поспостерігав певний час, вдоволено прошепотів сам до себе: «О, це саме той хлопчик, якого мені треба. Отже, недарма я покинув свою країну і подолав такий далекий шлях, якщо таки знайшов того, кого шукав!»
Комментарии к книге «Аладдін і чарівна лампа», Арабська культура
Всего 0 комментариев