Жанр:

«Щуролов»

1296


3 страница из 37
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

— Сказати недовго, — відповіла вона, з жалістю дивлячись на мене, — але навіщо? Не варто. Втім, запишіть наш телефон; може, я попрохаю вас продати книги.

Я записав, з усмішкою позираючи на її вказівного пальця, яким, стиснувши інші в кулака, водила вона в повітрі, вчительським тоном вимовляючи цифру за цифрою. Потім нас обступила та розлучила юрба, що побігла від кінної облави. Я впустив додолу книги, а коли підняв їх, дівчини вже не було. Переполох виявився не настільки серйозним, щоби піти геть з ринку, а книги через кілька хвилин по тому купив у мене типово андріївський стариган із цапиною бородою, в круглих окулярах. Він дав мало, але я й тому був радий. Лише підходячи додому, я збагнув, що заразом продав і ту книгу, де був записаний телефон, і що я його безповоротно забув.

II

Спершу я поставився до цього з легким острахом усякої несерйозної втрати. Ще не вгамований голод заступав мені враження. Задумливо варив я картоплю в кімнаті з вільглим, трухлявим вікном. У мене була маленька залізна грубка. Дрова… у ті часи багато хто ходив на горища, — я теж ходив, гуляючи в косій напівтемряві дахів із почуванням злодія, слухаючи, як гуде по трубах вітер і роздивляючись у вибитому слуховому вікні бліду пляму неба, що порошило сніжинками на сміття. Я знаходив тут щепу, що зосталася після рубання крокв, старі віконні рами, поламані карнизи та заносив усе це поночі до себе в підвал, прислухаючись на сходових площадках, чи не дзвякне дверний гачок, випускаючи запізнілого візитера. За стіною кімнати жила праля; я день у день прислухався до сильного поруху її рук у кориті, що відтворювали звук мирного конячого жування. Там само дзвякала, бува й далеко за північ — наче збожеволілий дзиґар, — швейна машинка. Голий стіл, голе ліжко, табурет, чашка без блюдця, сковорідка й чайник, у якому я варив свою картоплю, — годі вже тих згадок. Дух побуту частенько відвертається від дзеркала, що його наполегливо підставляють йому бездоганно освічені люди, що лихословлять за новою орфографією з тим самим успіхом, з яким робили це за старою.

Комментарии к книге «Щуролов», Олександр Ґрін

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства