© — україномовна пригодницька література
Перекладено за виданням: Roger Zelazni, Lord of Light. An Avon Book, New York, 1969.
З англійської переклала Лариса МАЄВСЬКА[1]
ІКазано, як минуло п’ятдесят три роки по його звільненні, він повернувся з Золотої Хмари, аби знову кинути виклик Небесам, повстати супроти Ладу Життя та богів, що той лад встановили. Його прихильники молилися за його повернення, дарма що ті молитви були гріховні, бо не слід тривожити молитвою того, хто пішов у Нірвану, хай би які були обставини, за яких він пішов. Але ті, що носили шафранові облачення, молилися, аби Він, Меч, Манджусрі, знову повернувся до них. І Боддхісатва, кажуть, почув…
Чиї бажання були розвіяні,
Хто відчахнувся від свого кореня,
Чиє пасовище — то порожнеча,
Неозначена й вільна, —
Путь того непізнавана,
Як у птахів небесних.
Дхаммапада (93)
Послідовники називали його Магасаматманом і запевняли, що він — бог. Але він волів відкинути від свого імені «Мага» й «атман» і зватися просто: Сам. Він ніколи не казав, що він бог, проте ніколи й не заперечував цього. Усе складалося так, що хоч визнавай, хоч заперечуй, ніщо до добра не доведе. Обачніше було мовчати.
Отож він витав у тумані таємничості.
Це діялося в сезон дощів…
Стояла глибока пора гнилої вільгості…
Їхні молитви злинули до неба в дощові дні. Проте ніхто не перебирав пальцями молитовних шнурів, не обертав молитовних коліс: молитви злинули від величезної молитовної машини в монастирі Ратрі, Богині Ночі.
Комментарии к книге «Бог Світла», Роджер Желязны
Всего 0 комментариев