«Книга кладовища»

Та кинь його так,

Лежить хай навзнак,

Ніхто і нічий —

Звичайний жебрак.

У темряві зачаїлася рука, яка тримала ніж.

Ніж із гладеньким чорним руків'ям та лезом, тоншим і гострішим за будь-яку бритву. Жертва могла б і не помітити поранення, а якщо й відчути, то не одразу.

Ніж зробив майже все, для чого його принесли в цей дім; і лезо його, і руків'я були мокрі.

Парадні двері, крізь які прослизнули ніж і чоловік, що його тримав, досі були прочинені, і жмутки нічного туману зміїлися в будинок, звивисті, наче повзучі гади чи лози.

Чоловік на ім'я Джек зупинився перед сходами. З кишені чорного пальта він дістав велику білу хустинку й витер нею ніж та обтягнену рукавичкою правицю, якою тримав знаряддя. Відтак сховав хустинку. Полювання майже добігло кінця. Тіло жінки він лишив у ліжку, чоловікове — на підлозі спальні, старшої дитини — у яскраво розфарбованій кімнаті, серед іграшок і напівзібраних моделей. Лишилося найменше, немовля, яке щойно почало ходити. Ще один — і завдання буде виконано.

Чоловік на ім'я Джек розім'яв пальці. Він був передусім професіоналом (чи принаймні таким себе вважав), тож не дозволить собі посміхатися до завершення роботи. Він мав темне волосся й темні очі, носив чорні рукавички з щонайтоншої шкіри ягняти.

Кімната малюка була на горішньому поверсі. Чоловік на ім'я Джек піднявся сходами — кроки нечутні на килимку, — поштовхом прочинив двері й увійшов. Його чорні шкіряні черевики так блищали, напастовані, що скидалися на темні люстра, в яких віддзеркалювалися крихітні половинки місяця.

Справжній місяць світив крізь стулчасте вікно. Його тьмяні промені розсіювалися в тумані, але чоловік на ім'я Джек багато світла не потребував. Місячного сяйва було достатньо. Цілком достатньо. У ліжку можна було роздивитись обриси, голову дитини, її ніжки-ручки й тулуб.

Ліжечко мало високі краї, щоб малюк не виліз. Джек нахилився, замахнуся, націлився на груди малого…

…і опустив руку. У ліжечку спав іграшковий ведмедик. Немовляти там не було.

Джекові очі призвичаїлися до тьмяного місячного світла, тому вмикати лампу не хотілося. І, зрештою, світло не важило. Він мав інші здібності.