Annotation
П’єса «Посттравматична рапсодія» побачила світ у 2016-у році. Тоді ж з’явилася ідея екранізації. У 2017-у п’єса була поставлена на сцені і з успіхом пройшла у Києві, Маріуполі, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Коломиї. Головний герой п’єси «Посттравматична рапсодія» - воїн-доброволець. Під час контузії на полі бою він потрапляє у вир драматичних подій часів від Київської Русі до сьогодення.
Дмитро Корчинський
СЦЕНА 1
СЦЕНА 2
СЦЕНА 3
СЦЕНА 4
СЦЕНА 5
СЦЕНА 6
СЦЕНА 7
СЦЕНА 8
Дмитро Корчинський«ПОСТТРАВМАТИЧНА РАПСОДІЯ»(за суттєвими й цінними порадами В. Артеменка)
П’єса у 8-х сценах
СЦЕНА 1(Вибух)
Сашко:
Живий іще? 120 міліметрів. Міна. Ненадійне укриття.
Смерть ненадійна теж – полон, як схибить тля стара.
Москаль зайшов зі Сходу і не зник "немов роса на сонці".
Ми - у ганьбі оточення - і штаб, і добровольці -
Все угруповання, що брало Іловайськ - шкода зусиль і крові
Запілля неприкрите, розвідка нездала, плани помилкові...
Дай, Боже, вирватись! І я не припиню свою війну ніколи.
Згорять, мов їхня нафта. На москву
Летітимуть ракети, не прокльони.
(Ще вибух, трохи подалі)
Куди повзти? На Захід, в напрямку колиски
Цивілізації, де сплесками краси
Медитеранія виблискує?..
Де навіть війни - хвилі проти скель,
А не болота крові.
Де воржнеча - диспут, максимум дуель,
І вороги чудові.
А ви, мої брати, і ті, хто здався,
Хто вибрав кулю, або обраний,
Уламком під бронежилет, хто не лишив
Позицій без наказу, який не надійде,
Ті, хто поранені і знають, що вмирають,
Що їх не винесуть загиблі санітари,
І ті, хто проривається і виживе,
Хто проривається і ляже,
Хто плаче, хто ричить, хто молиться,
І хто рахує рештки
Боєкомплекту для нічного бою,
Щоб залишити слово за собою -
Хто захищають Батьківщину, ви і є
Ця Україна мертва і воскресла,
Що проросте крізь ту, яка згниє
Комментарии к книге «Посттравматична рапсодія», Дмитрий Александрович Корчинский
Всего 0 комментариев