«Олень на тому березі»

4483

Описание

Оповідання і казки про природу і про дружбу, написані для дітей талановитим українським письменником Василем Чухлібом.



1 страница из 67
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Василь Чухліб ОЛЕНЬ НА ТОМУ БЕРЕЗІ Передмова

Дорогий юний читачу!

З великим задоволенням я рекомендую тобі прочитати уважно цю книжку. Її написав письменник Василь Чухліб, твори якого полюбилися і дорослим, і дітям.

У цього письменника свій стиль і своє бачення світу. Він володіє рідкісним даром писати коротко, а показувати багато, уміє розповісти цікаво й хвилююче, навіть поетично, про речі, на перший погляд, звичайні, буденні. Кращі з його творів зібрані у книжці «Олень на тому березі».

Оповідання ці — для вас, дошкільнята й молодші школярі, вони про ваші будні й свята, про ваших друзів, ровесників. Це допитливі й непосидючі Тарасик і Тетянка, Дениско й Варочка, Лаврик і Валерка, Галинка й Марійка та багато інших дітей, які живуть у прекрасному світі на березі голубоокої Десни. Поруч з дітьми — дорослі, а також звірята, птахи, квіти — герої казок. Десна їх усіх об'єднує — і дітей, і дорослих, і мешканців лісу, гаю і лугу, всіх радує і напуває своєю солодкою водою.

Розповідає в своїх творах Василь Чухліб і про ті, хоч і далекі вже, але незабутні часи вселюдського лихоліття, коли по нашій рідній землі повзали ненависні фашистські окупанти. Запам'ятав те молодий письменник.

Запам'ятались і мені ті часи. Був я тоді партизаном. Партизанили ми між Десною та Дніпром, створився тут партизанський край.

Одного разу до нашого загону прибули новенькі, чоловік та жінка, учителі з придеснянського села. В руках у чоловіка — гвинтівка, а в жінки — торбина за плечима, а в ній — хлопчик малий. Йому там зручно, а мамі легше його так носити. Круглими чорними оченятами стривожено і зацікавлено дивився дволітній Василько на озброєних людей у лісі, не плакав, розумів, що прибув до друзів.

Ми швидко з ним подружилися. При нагоді, у вільний час брав я малого на руки, вичукикував, підкидав його вгору. Василькові ця гра дуже подобалась. Він усміхався, довірливо простягав мені згори рученята. Сміявся хлопчик дуже рідко, час той вимагав серйозності, не до сміху було.

Не знав я тоді, що підкидаю вгору, вигойдую на руках майбутнього письменника, хлопчика, який уже в дитячому віці вбере в свою пам'ять все те, що діялося в грізні роки на берегах Десни, і згодом напише про пережите в своїх правдивих творах.

Комментарии к книге «Олень на тому березі», Василь Васильович Чухліб

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства