Мої маленькі читачі — це рідні улюблені діти. Їхню любов я відчуваю щодня, отримуючи величезну кількість листів не лише від окремих читачів, а й від цілих класів. Тому мене дуже непокоїть, коли дітлахи віддають перевагу комп'ютерним іграм, телебаченню, а не книжці.
Із великої кількості книжок, написаних вітчизняними і зарубіжними письменниками, я сам дізнавався про різні країни, відкривав для себе дещо нове, пізнавав добро і зло, поринав у фантастичні мрії, і тому мені дуже хочеться, щоб юні читачі також зачитувались творами Марка Твена, Жуля Верна, Майн Ріда і багатьох інших авторів.
Читайте, читайте і ще раз читайте!
Всеволод Нестайко Андрій КокотюхаКолекція гадів Клуб боягузів 1. Подорож триває— Без вас я нікуди не поїду! — заявила Оксана Дорошенко.
Ну ось, знову починається...
Максим Білан і Денис Черненко знайомі з нею лише два місяці. А бачилися і того менше. Якщо скласти докупи всі дні, які вони проводили разом, то і двох тижнів не набереться.
Познайомилися вони, коли шкільна музична група «Гурт Тіни», солісткою якої була Оксана, мало не розпалася через кошмари. Вони ввижалися дівчинці в темному підвалі, де група репетирувала, готуючись до конкурсу шкільних ансамблів. Репетиції зривалися, Оксана була в паніці. І лише хитрість Білана та сміливість Черненка вивели «кошмарика» на чисту воду.
Потім «Гурт Тіни» переміг у конкурсі та виграв головний приз — поїздку в Прикарпаття на фестиваль шкільних ансамблів. Туди, в Шешори, приїхали тінейджерські гурти мало не з усієї України. Оксана вважала: аби не вчасне втручання Максима з Денисом, «Гурт Тіни» ніколи б сюди не потрапив, бо музиканти образилися б на неї через дурні забобони і залишили групу. А так уберегли гурт від розвалу, ще й перемогли з великим відривом. І тому хлопців не те щоб попросили, а поставили перед фактом: «їдете з нами на фестиваль, і край!»
Комментарии к книге «Колекція гадів», Андрей Анатольевич Кокотюха
Всего 0 комментариев